Нашим чиновникам в ЮНЕСКО дали час

Українці звикли не берегти те, що мають, а коли втрачають чи коли з’являється загроза втратити — здіймати галас. Так приблизно сталося із пам’ятками архітектури, які занесені до списку ЮНЕСКО, чим зроблено нам велику честь. Мова — про Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами та Києво-Печерську лавру. Нещодавно «День» в інтерв’ю з директором Національного заповідника «Софія Київська» Нелею Куковальською писав про те, що комісія ЮНЕСКО, яка вивчала те як зберігається національна спадщина в Києві, стурбувалася забудовою буферних зон, зокрема, неподалік Софії Київської. Подібне відбувається також на території заповідники «Києво-Печерська лавра», де, окрім цього, є проблеми з станом близьким до аварійного в печерах.

Ці й інші питання, які стосуються України, розглядалися на 33-й сесії комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, який за участі української делегації наприкінці червня засідав у Сельванії (Іспанія). За словами першого заступника міністра культури та туризму України Владислава Корнієнка, який очолював вітчизняну робочу групу, головною метою роботи української групи було лобіювання кандидатури нашої країни на виборах до комітету всесвітньої спадщини, які пройдуть у жовтні 2009 року, лобіювати питання внесення нових об’єктів України до списку ЮНЕСКО та, власне, заслухати зауваження щодо збереження статусу Собору Святої Софії та Києво-Печерської лаври.

— Нам виписали зауваження — які проблеми є по цих двох об’єктах (розширити буферні зони та призупинити деякі будівництва) і через два роки на розгляд комісії знову будуть виносити ці питання... В основному все стосується буферних зон. Але ні про яке включення їх до списку, в якому перебувають об’єкти під загрозою, тим більше ні про яке їхнє виключення із списку ЮНЕСКО не йшлося. Список під загрозою — це юридична назва й ми в нього не потрапили, ніхто не ставив так питання, а ми, в Україні, говоримо, що ми під загрозою, — сказав Владислав Корнієнко. — Нині для України основне — перейти від завдань до усування недоліків. Вже є доручення президента саме стосовно порушень, пов’язаних із будівництвом буферних зон в Софії та Лаврі. Але проблема в тому, що немає ланцюжка між владою Києва та Кабміном (в столиці надаються свої дозволи, свої програми). Але нині ми працюємо з національною комісією ЮНЕСКО і з ними ж будемо працювати над створенням координаційної ради, яка займатиметься усіма цими питаннями й до неї також увійдуть представники влади Києва, в тому числі містобудівної ради.

За словами заступника міністра, виключення об’єктів із списку ЮНЕСКО — це довга процедура, яка затягується на роки (може на три, а може, й на десять) і що протягом цього часу держава може вплинути на хід подій.

— Ми отримали попередження: або дбаємо, працюємо та усуваємо їх або на країну накладаються штрафні санкції та відбуваються всі інші речі, які нині не потрібні нашій державі... Про грошові штрафи я не готовий відповісти, але санкціями може бути те, що гальмуватиметься процес включення до списку ЮНЕСКО інших наших національних б’єктів. Плюс до всього це вплине на нашу участь, як країни, в роботі ЮНЕСКО, а це — міжнародний авторитет, — сказав Владислав Корнієнко. — Наприклад, в Німеччині долину річки Ельби вилучили з списку ЮНЕСКО (через міст, який побудували неподалік. — О.М.). І що це означає для країни? Це питання ще вирішується, наслідки — ще попереду, почекаємо...

За словами учасників української комісії, яка засідала в Іспанії, основне для ЮНЕСКО — це «рух держави до усунення проблеми». Позитивом вони називають те, що українські об’єкти, які охороняються ЮНЕСКО, потрапили у всі міжнародні інформаційні блоки, пов’язані з світовою спадщиною.

Треба зазначити, що нині від України до списку ЮНЕСКО включені Собор Святої Софії та Києво-Печерська лавра (у 1990-му), ансамбль історичного центру Львова (1998 р.), геодезична дуга Струве (2005 р.) та букові праліси Карпат (2007 р.) як об’єкт природної спадщини. При цьому на засіданні комітету Україна представила перелік об’єктів, які теж можуть претендувати на внесення до списку ЮНЕСКО. Зокрема, йдеться про Андріївську та Кирилівську церкви в Києві, резиденцію Буковинських митрополитів в Чернівцях, археологічний комплекс «Кам’яна могила» в Запорізькій області, культурний ландшафт каньйону Кам’янця Подільського, національний біосферний заповідник «Асканія Нова». Всі ці охоронні території (усього — 14), в різні роки увійшли до попереднього списку ЮНЕСКО й доля деяких з них вирішуватиметься в 2010 році.