Національна безпека отримала наукове підгрунтя
Це грунтовне дослідження є підсумком десятирічного циклу наукових робіт, які дозволили вперше в Україні сформувати наукові і методологічні засади розбудови системи національної безпеки України. У складі авторського колективу відомі в Україні фахівці з Ради національної безпеки і оборони України, Держкомісії з питань оборонно-промислового комплексу, Національного інституту стратегічних досліджень, інститутів економічного профілю НАН України, Міністерства оборони України, Верховної Ради — Валерій Геєць, Володимир Горбулін, Богдан Губський, Валерій Мунтіян, Юрій Пахомов, Сергій Пирожков, Володимир Шкідченко та інші.
Презентуючи позавчора цю роботу представникам наукової громадськості, радник голови Служби безпеки України Олександр Бєлов наголосив на тому, що автори рішуче відмовилися від домінуючих у 80-ті роки поглядів іноземних та вітчизняних дослідників, коли поняття «національна безпека» ототожнювалося виключно з воєнною безпекою держави. «Ми виходили з інтегрального характеру поняття «національна безпека», яке у своїй сутності має відображати складну і специфічну взаємодію геополітичних, соціальних, економічних, гуманітарних, політичних, військових, правових та інших чинників розвитку суспільства», — сказав він.
Поміж цих чинників важливою складовою є людський фактор. У роботі визначено, що сьогодні для України найбільш серйозні проблеми пов’язані не стільки із зменшенням загальної чисельності населення, скільки з його структурними зрушеннями, якісними параметрами, станом людського генофонду як основи розвитку суспільства та держави. За словами О.Бєлова, автори не погоджуються з окремими твердженнями про те, що нинішня демографічна криза є наслідком політичних прорахунків, які нібито сталися за роки незалежності. «На наш погляд, причину слід шукати в тих демографічних катастрофах, які Україна зазнала у ХХ столітті, зокрема під час двох світових воєн», — зазначив О.Бєлов. Дослідження показують, що складається досить парадоксальна ситуація: проблеми із здоров’ям стають «молодшими», переміщуючись із груп людей похилого віку в групи дітей і молоді, що суперечить природним процесам. Крім того, помічено зниження стану здоров’я кожного наступного покоління порівняно з попереднім. Це призводить до зниження якості людського потенціалу всієї нації на довготривалу перспективу: хворе покоління не може відтворювати здорових людей.
Як головний критерій економічної безпеки дослідники визначили рівень конкурентоспроможності національної економіки. На основі аналізу рівнів забезпечення України основними факторами виробництва (природними і трудовими ресурсами, капіталом) та ефективності їх використання порівняно з провідними країнами світу запропоновані заходи щодо її підвищення. Зовнішньоекономічний аспект економічної безпеки подається у чотирьох напрямах. Перший стосується захисту країни від небезпек, що випливають iз глобалізації і обумовлені більшою мірою неоптимальною, непідготовленою зовнішньоекономічною відкритістю. Другий присвячено аналізу економічних ризиків і прорахунків, пов’язаних з участю України в міжнародних організаціях, а також зі вступом до ЄС. Третій стосується використання в Україні з позицій безпеки світового досвіду ринково-реформаторських трансформацій. На четвертому напрямi вирішується проблема вибору варіантів використання Україною міжнародних транспортних коридорів. В Україні, на думку дослідників, відсутні необхідні передумови для проведення узгодженої зовнішньої політики захисту національних економічних інтересів. Одним iз реальних кроків на цьому шляху має стати запровадження «національного економічного діалогу». На зовнішній арені нація повинна виступати не як сукупність окремих суб’єктів економічної діяльності, а як єдиний організм.
