Національна безпека стала розмінним пішаком у виборчих змаганнях

На сьогодні більша частина держав Європи є чи бажають стати членами воєнно-політичного союзу НАТО. Держави Альянсу можуть дозволити собі об’єднувати і перерозподіляти за окремими задачами свої оборонні потенціали, маючи кожна окремо відносно невеликі, але добре оснащені й підготовлені ЗС. Такі ЗС є досить «дорогим задоволенням» для держави. Система колективної оборони має певні «правила гри», що передбачають пропорційно рівний від ВВП держави внесок в оборону, а також здатність до спільних дій під єдиним командуванням. Україна же не є членом НАТО, і коли буде — невідомо.

Європейські опитування суспільної думки засвідчують, що 2/3 населення виступають за скасування військової повинності. І це можна зрозуміти, оскільки за високого рівня життя існує прагнення зробити своє життя ще більш комфортним. Є бажання «не відволікатися» на 8—12 місяців, а для альтернативщиків — на триваліший час для того, щоб виконувати свій досить абстрактний громадянський обов’язок в умовах зі зниженою комфортністю і необхідністю жорстко підкорятися чужій волі з певним ризиком для свого здоров’я і життя. Кращий варіант — знайти за гроші бажаючих, тобто професіоналів. А за підвищену комфортність суспільство повинно платити, тому, природно, професійні ЗС завжди будуть дорожчими змішано-призовних.

У США йдуть дискусії про повернення призову. Політичні лідери були б обережнішими в прийнятті рішень про застосування сили, знаючи, що їхні діти будуть служити в ЗС.«Я абсолютно упевнений, що особи, які приймають рішення і підтримують сповзання країни до війни, стануть набагато обережніше, якщо виразно відчують пов’язану з цими діями біль і негоди молодих людей, які йдуть у битву, серед яких будуть також і багатенькі, й ті, хто ховався від цього зобов’язання», — заявив конгресмен Ренджелл. З 535 членів конгресу тільки в одного сенатора син добровільно служить у ЗС США. Може, цей факт теж сприяє дискусіям, яки відбуваються зараз у США (Франція (повністю професійні ЗС) на чолі із Саркозі підтримує) щодо доцільності силової акції із застосування ЗС по Ірану.

Обов’язком політичного керівництва держави є пробудження свідомості суспільства в рамках духовного захисту країни і, відповідно, політичного формування поглядів молоді. У державі військова служба є своєрідним внеском у захист своєї батьківщини, а також внеском у захист суспільства від катастроф і стихійних лих як у середині країни, так і за її кордонами. Наприклад, у ФРН під час повені в серпні 2002 р. були задіяні 80 000 військовослужбовців бундесверу.

Внаслідок ліквідації військового обов’язку відбувається посилення егоїзму молоді. Вона починає вважати, що захист і допомога всередині і поза межами держави, у тому числі й їх самих — це виключно функція професіоналів, котрі за це одержують гроші. Крім того, самі вони до такої «роботи» просто не готові.

Умовами переходу до повністю професійних збройних сил для європейських держав умовно можна вважати:

1) високий рівень життя;

2) членство держави у воєнно-політичному блоці.

Україна, на жаль, вимогам цих двох пунктів не відповідає.

Крім того, Україна на сьогодні має багато невирішених проблем:

— недофінансування ЗС;

— недостатнє забезпечення трудовими ресурсами соціальної сфери (обслуговуючий персонал лікарень, будинків пристарілих, інтернатів і багато інших непрестижних малооплачуваних робочих місць, питання на заході вирішується за рахунок «альтернативщіків»);

— соціальна несправедливість;

— зростання егоїзму населення;

— слабкий процес формування нації і відсутність її єднання;

— недостатня увага з боку держави щодо виховання молоді.

Відмова України від призовної системи вимагатиме якнайшвидшого вирішення цих невідкладних питань, причому покладено це буде на інші міністерства з виділенням і розпорошенням коштів і зусиль з багатьох напрямів (Міністерство культури й мистецтва, Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство праці і соціальної політики України тощо).

І ще виникає серйозна проблема. МВС традиційно комплектувалося звільненими зі строкової служби у ЗС. ЗС для МВС були своєрідним «фільтром» та «учебкою» для рядового та сержантського складу. Цей «фільтр» планується ліквідувати. МВС повинно буде готувати свій особовий склад з «нуля». Це додаткові великі витрати, не кажучи про помітне погіршення «якості» особового складу МВС за рахунок ліквідування «фільтра», через який пройшли звільнені зі строкової служби у ЗС України. І це у той час, як злочинність в Україні є проблемою, яка вирішується украй незадовільно, а МВС має найменший рейтинг довіри суспільства.

Унаслідок переходу до професійних ЗС слід очікувати погіршення криміногенної обстановки в Україні. З часом, коли МВС «прийде в себе» від діяльності реформаторів ЗС України, то за рахунок додаткових зусиль та збільшення фінансування ці негативні наслідки будуть виправлені. Але термінове (на який час?) погіршення криміногенної обстановки у країні ГАРАНТОВАНО.

Чинний Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» №1975-XII від 2.12.1991 р. є формальним і фактично не діє. Він потребує корінної переробки. За зразок може бути взятий аналогічний за назвою закон ФРН.

Перехід позаблоковою Україною до професійних ЗС без урахування її особливостей є стратегічною помилкою з усіма негативними наслідками для її національної безпеки.

Якщо стверджувати, що це не так, тоді треба мати сміливість сказати і довести, що неправі Австрія, Швеція, Фінляндія, Швейцарія, Німеччина (ЗМІШАНА СИСТЕМА КОМПЛЕКТУВАННЯ: призовники та контрактники) та інші європейські держави з віковою історією, які бачать у збройних силах не лише інструмент воєнної політики, але й важливий елемент формування нації, виховання суспільства й вирішення соціальних проблем.

«Бундесвер і надалі буде призовною армією. Загальна військова повинність позитивно зарекомендувала себе у рамкових умовах політики безпеки, які змінюються» (Біла книга 2006, вид. Федеральне МО ФРН). Те ж саме записано в програмі ХДС і це підтвердила канцлер Меркель у своїй промові в першому офіційному виступі в Бундестазі. Меркель неправа, а лідери ПР, БЮТ, НУ— НС праві? У той час як соціологічні дослідження у ФРН свідчень, що молодь, як і в Україні, проти призову. Але є інтереси особисті і є інтереси ДЕРЖАВНІ! У ФРН державні інтереси є присутніми, а в Україні ВІДСУТНІ! ХДС, незважаючи на непідтримку більшої частини молоді збереження призову, залишає у програмі партії цю тезу і з цією програмою перемогла на останніх парламентських виборах. Популізм — це шлях до кризи. Жінка — пані Меркель — це розуміє, партія ХДС розуміє, а в Україні лідери провідних партій керуються тільки одним — «скосити» якнайбільше голосів (2/3 молоді, які не бажають служити, і негайно! БЮТ бере цю «планку» на висоті 1 січня 2008 р, а НУ—НС тільки 1 січня 2010 року, БЮТ «відтягне» від НУ—НС більше голосів молоді), а після нас хоч потоп. НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА СТАЛА РОЗМІННИМ ПІШАКОМ У ВИБОРЧИХ ЗМАГАННЯХ.