НДП: Хто головніший — Пустовойтенко чи Матвієнко?
Правда, через певний час пан Пустовойтенко заявив, що розколу в НДП не буде, але ця заява не ліквідувала сам факт винесення на поверхню суперечностей, давно обговорюваних усередині «партії влади».
Один із керівників партії народний депутат Борис Беспалий сказав кореспонденту «Дня», що в НДП є дві точки зору на її подальшу долю. Одна з них, якої зокрема дотримується нинішній голова партії Анатолій Матвієнко, полягає в тому, що партія не вичерпала внутрішні ресурси для свого розвитку. Прихильники цієї позиції не проти коаліцій і навіть злиття з іншими партіями, але не вважають це магістральним шляхом розвитку. Друга позиція, представлена зокрема Толстоуховим, полягає в тому, що НДП себе вичерпала й повинна негайно з ким-небудь об'єднатися (помінявши при цьому назву й лідера). Позаяк обидві точки зору мають достатню кількість прихильників, то для початку, вважає пан Беспалий, необхідно, щоб обидві сторони точно сформулювали свої позиції. І коли не вдасться досягнути домовленості на цьому етапі, цілком можливим є й «варіант цивілізованого розлучення», вважає депутат.
Можна припустити, що, говорячи про ідею нової партії на базі НДП, ми маємо справу зі спробою легалізації її номенклатурної частини. Не таємниця, що останнім часом партія збільшувалася значною мірою за рахунок охочих «вирішувати питання» з керівництвом країни. Наявність не сидячих у високих кабінетах лідерів партії викликає в цієї публіки не лише подив, а й несприйняття, хоча б із міркувань зручності: хто головніший — Матвієнко чи Пустовойтенко? Крім того, НДП страждає на великі «недоліки» — спроби брати участь у публічній політиці, дивно поводиться в питанні підтримки Кучми й, загалом, у ній чомусь досі є люди з підозрілим демократичним минулим.
Відзначимо, що розкол НДП був би, ясна річ, болісною, але корисною для всіх процедурою. Номенклатура позбулася б непотрібних демократичних ритуалів, «старі кадри» НДП (переважно колишня ПДВУ) змогли б знайти своє місце в легальній політиці, а суспільство нарешті отримало б «партію влади» без усяких сантиментів — на чолі з прем'єр-міністром, і виборці точно знали б, за кого ніколи не проголосують.
№230 01.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
