Не дайте їй засохнути

Сьогодні прем’єри Росії та України у ході робочої зустрічі обговорюють у Москві питання торгово- економічної співпраці між двома країнами, а також спробують згладити протиріччя, що призвели до того, що за останні три місяці об’єм взаємного товарообігу скоротився на 17%. Планується підписати протокол про виробничу кооперацію до Ашхабадської угоди, а також угоди про співпрацю у сфері науково-дослідних робіт при виробництві спеціальної і військової техніки. Глави уряду розглянуть хід підготовки до підписання двосторонньої угоди про вільну торгівлю між Україною і Росією, обговорять питання співпраці і деякі проблеми у паливно-енергетичному комплексі.

Як завжди, напередодні таких переговорів не бракувало заяв сторін. Анатолій Кінах в інтерв’ю російській газеті «Известия» заявляв, що Україна не допустить втрати російського економічного простору. Зі слів прем’єра, «українські виробники не бачать альтернативи співпраці з Росією» і тому «політики повинні прислухатися до людей бізнесу». При цьому український прем’єр дипломатично не сказав про те, до політиків якої країни звернене його невдоволення. Перейшовши на футбольні терміни, він лише відзначив, що «зараз м’яч — на російській половині поля», оскільки Київ ратифікував угоду про вільну торгівлю, а Москва — ні».

Російській стороні дипломатичних навиків дещо не вистачало. Високопоставлений представник Мінекономрозвитку РФ в інтерв’ю Інтерфаксу назвав введення Україною 20 відсоткового мита на ввезення ряду російських товарів «нелогічним і неправомірним». На думку Мінекономрозвитку, таким чином українська сторона грубо порушила діючі торгові угоди з Росією.

Схоже, курс уряду Кінаха на жорсткий тиск у відстоюванні національних торгово-економічних інтересів почав діяти. Напередодні переговорів у Москві глава російського економічного відомства Герман Греф висловив упевненість у можливості конструктивного діалогу Росії й України. Коментуючи намір України ввести спецмито на ряд російських товарів, міністр відзначив, що «будь-яка ескалація — шлях у нікуди», і передбачив, що дві країни зуміють «знайти прийнятне рішення». Правда, при цьому міністр забув, що призвідником нинішнього етапу торгівельної війни виступила саме Росія. Своє спеціальне мито (20% від митної вартості товарів на 22 товарні позиції) український уряд встановив наприкінці березня на період дії спеціального мита, введеного Росією у травні 2001 року на українські труби з чорних металів.

Тим часом не можна забувати, що нинішній рік оголошений у Росії роком України, а наступний стане в Україні російським. На політичному рівні (якщо виключити деякий нюанс, що виявився у період українських виборів) обидві країни йдуть, як мовиться, голова до голови. Разом з тим внаслідок недостатніх зусиль двох країн у торгово-економічній сфері сьогодні, зі слів А. Кінаха, «розбалансовані митна і податкова політика», що, безумовно, часто ставить серйозні перешкоди для розвитку торгівлі. Їх Україна, схоже, сподівається подолати за допомогою російських нафтових компаній, що стали власниками українських нафтопереробних та інших заводів і які «лобіюють» інтереси України у РФ. Не виключено, що тут наш уряд дещо блефує. Він же добре розуміє, що плата за послуги таких «лобістів», у котрих на першому місці, безумовно, свої інтереси, може виявитися для України дуже обтяжливою. Інша справа — зусилля українських політиків першого ешелону, які завжди давали поштовх розвитку економічних зв’язків. Безсумнівно, саме зараз прийшов час для того, щоб їх знову активізувати. І результативність нинішніх переговорів, що є прелюдією до засідання українсько-російської комісії у Києві, потрібно розглядати і оцінювати саме у цьому плані.