Не «реальна військова сила»

Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко вважає, що Чорноморський флот Росії не являє загрози для України. «Ми зараз думаємо про те, що цю тему треба зняти як подразник з порядку денного. Надійно, впевнено, тому що немає підстав вважати, що максимум 20 тис. осіб усього флоту можуть створювати загрозу такій країні, як Україна. Не знаю, яку роль гратиме флот, особливо на Чорному морі, в XXI столітті. Не впевнений, що це реальна військова сила, яка може вирішувати, не кажучи вже про глобальні, навіть регіональні конфлікти. Але це питання до керівництва Росії як військового, так і політичного. Ми думаємо, що через закритість самого моря цей басейн потребує берегової охорони», — заявив він у інтерв’ю радіостанції «Эхо Москвы».

«НЕОБХІДНО ВЕСТИ КОНСТРУКТИВНИЙ ДІАЛОГ, НЕ ЗАБУВАЮЧИ ПРО СВОЇ ІНТЕРЕСИ»

Микола СУНГУРОВСЬКИЙ, директор військових програм Центру ім. Разумкова, Київ:

— Чорноморський флот РФ — це всього лише зброя в руках Росії. Дійсно, не сам флот може являти загрозу. Просто флот може стати, не дай Боже, звісно, каталізатором певної гіпотетичної ситуації, коли якась нестандартна ситуація, до якої можуть бути залучені службовці Чорноморського флоту, може спричинити конфлікт з Росією, а не самим флотом.

Подовження базування Чорноморського флоту на українській території, на що натякає нова влада в Україні, не підвищує безпеки нашої країни. Більше того, можна виголошувати будь-які слова, але якби, наприклад, Чорноморський флот не виступав носієм ідей, які з його допомогою поширюються, та, зокрема, сепаратистських настроїв, тоді питань було б менше. Але ж цього не відбувається. Тому в нас чимало незалежних експертів вважають, що якраз Чорноморський флот є каталізатором таких погроз. Аби Чорноморський флот узагалі не являв військової загрози, треба вести розмову про більше значне — про поступове переведення Чорноморського регіону на шлях демілітаризації. Адже Чорноморський регіон є перетином досить багатьох інтересів і полем для конкурентної боротьби, особливо в плані транспортування енергоресурсів. Аби в цій конкурентній боротьбі зброя не виступала засобом розв’язання цієї конкуренції, можливо, слід у цьому напрямку вести всі розмови про подальшу взаємодію, поступово знижуючи рівень озброєння й ведучи питання до того, щоб усі військово-морські сили, які мають держави, були б не військово-морськими силами, а поліцейськими, антитерористичними. Тобто виконували миротворчі функції.

Що стосується позитивного ставлення нинішньої української влади до пролонгації перебування Чорноморського флоту в Україні, слід зазначити: прагматизм і дипломатія — це близнюки-брати, але не одне й те саме. Якщо ми говоримо, що слід зробити, то дипломати так не говорять. Вони чудово розуміють, що різкі кроки можуть призвести до зриву цих планів. У принципі, я б теж не педалював цю ситуацію, не нагнітав би пристрастей. Але поступово капав би на мізки росіянам, казав би їм: «Хлопці, давайте поступово вживати якихось заходів, ви знаєте, що 2017 рік наближається, питання про вихід не вирішується за рік, і ваші плани будівництва бази в Новоросійську зриваються».

Треба вести конструктивний діалог, не забуваючи про свої інтереси, які, тим паче, прописані в Конституції, а саме, що на території України не можуть бути розміщені іноземні бази.