Небезпечнi всі шляхи, які ведуть через «Дніпрогес»

Побудований 1933 року перший на Дніпрі шлюз, завдяки якому стало можливим судноплавство на відрізку Дніпропетровськ-Запоріжжя, почали реконструювати ще 1992 року. На сьогодні, за словами начальника запорізького району гідротехнічних споруд Віктора Алексеєнка, зроблено ледве десяту частину, хоча роботи планували завершити за 4–5 років.

На початку ремонту було знято перші з чотирьох воріт шлюзу й завезено металоконструкції на нові ворота, які так і залишилися лежати донині. Семиметрову водну товщу тимчасово повинні були утримувати шандори — металеві загородження, «заслінки», призначені для перекриття й стримування потоку води на нетривалий час. Але ці самі шандори, незважаючи на те, що вони не розраховані на тривалу експлуатацію під таким натиском і що вони теж ровесники шлюзу, «які розміняли» сьомий десяток років, утримують семиметровий рівень води й зараз. Не відповідає жодним нормам безпеки технічний стан інших трьох воріт шлюзу. У будь-який момент може трапитися прорив напірного фронту. А це вже катастрофа, особливо якщо врахувати розташовані вниз по Дніпру промислові підприємства Запоріжжя й Запорізьку АЕС.

Про невідкладність ремонту Запорізького шлюзу йшлося й на засіданні Державної міжвідомчої комісії з питань транспортних коридорів, що відбулося в Києві у першій декаді грудня цього року. Зазначалося, що технічний стан шлюзів на Дніпрі погіршився через недостатнє фінансування ремонтних робіт і реконструкцій. Та, як відомо, поки грім не вдарить — мужик не перехреститься.

№246 22.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»