Невтрачений схід…

23 січня в редакції газети «День» відбувся круглий стіл на тему «Внесок луганців в боротьбу з російським агресором». Видання запросило громадських діячів, журналістів, бізнесменів, волонтерів, представників культурної сфери, щоб відчути спільні знаменники проблем, проаналізувати причини тої ситуації, що склалася і жертвами якої вони стали поза власної волі. Адже всі присутні за круглим столом були родом з Луганщини. 

Останнім часом ми, ще не позбувшись старих стереотипів, вже набули нових. Терміни «ватник», «совок», тощо, стали певним тавром на представниках східних регіонів. На цьому тлі розкручується маховик непорозумінь, часто штучних конфліктів, який замість вирішення конкретних проблем породжує нові. Треба усвідомити, що 23 роки на Донбасі культивувалась окремішність. Дехто вдало грав на ментальних особливостях цього регіону і робив все для того, щоб акумулювати там антидержавні настрої. Як з цим тепер поратись і яке місце луганців в боротьбі за власну, українську землю? 

Директор Департаменту міжнародно-економічного співробітництва Торгово-промислової палати України Геннадій Болдир зазначив: «Нам треба вижити не лише фізично, але і економічно. Ми маємо розвивати свою економіку країни і використовувати той потенціал, який наразі зокрема приїхав і з Донбасу». Є розуміння, що проблема не замикається лише на Донбасі, що сам конфлікт на сході є не тільки наслідком агресії Кремля, але й проявою наших внутрішніх вад – зокрема тотальної корупції, відсутністю національної політики, програної інформаційної війни, тощо. Як сказав присутній на зустрічі громадський діяч Дмитро Снєгирьов, «коли злодій не отримав покарання, він йде на рецидив, але більш жорсткий». Багато не вирішених проблем за 23 роки лише обросла новими, які і ослабили остаточно організм нашої країни. 

Круглий стіл відкрила головний редактор газети «День» Лариса Івшина, яка у вступній промові зазначила: «Україна за собою несе великий комплекс проблем, які дісталися їй з Радянського Союзу. Кожна територія країни мала свої особливості.  Внутрішню українську інтеграцію фактично ніхто не проводив. Ми мали складну історію утворення цих регіонів та несли спадщину в тому числі після трагічних 1932-33-го років. І західна, і східна України дивились на ці проблеми з різних боків. Так само як і взагалі час прожитий українцями в Радянському Союзі читався кожним регіоном по-різному. 

«Пройшло три роки після здобуття незалежності і почалась контрреволюція, - підкреслює Лариса Івшина. - З 1994-го року почала формуватись кланово-олігархічна система, яка імітувала державу, а насправді витягнула з неї багато соків. Паралельно з тим відбувалась гуманітарна віддача територій. Почали відбуватись процеси деградації. За Кучми Донбас був фактично відданий в лізинг. Росія ж, в свою чергу, туди прийшла зі своїми інструментами і витіснила звідти все те, що не змогла зберегти Україна. Газета «День» всіма своїми силами намагалась хоча б дати натяк на всі ці проблеми. Але, звісно, що і сьогодні, не зважаючи на два Майдани, які є реакцією суспільства на тиск і ненормальні умови, система хоч і похитнулася, але стоїть. Ми ще не бачимо системних дій, які б вирішували питання з комплексом проблем окупованих територій. Центрова для мене думка, що масштаби бід, або до кінця ще не відчуті, або неосмислені. І тому з цим величезним гамузом проблем ми одразу розібратись не можемо. Але нам дуже важливо відчути імпульс чесних людей, які мислять над тим як їх реально долати».

Матеріали круглого столу читайте в найближчих номерах «Дня»