Нездійсненні обіцянки

Неспокійно жити сьогодні простій людині в нашій країні. Політики постійно докоряють один одному смертними гріхами. Тому майбутнє виглядає, м’яко кажучи, не дуже привабливим. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, наприклад, знає, що її тепер уже єдиний конкурент у боротьбі за президентське крісло хоче відняти в України газотранспортну систему. «Ідея Януковича про створення газотранспортного консорціуму, заявляє вона, — це крадіжка в України газової транзитної магістралі, це повна ліквідація транзитної системи, й після цього в енергетичному світі ми станемо просто жебраками». А на вулиці близько 30-ти за Цельсієм. Бррр... Благо прем’єр заспокоює: уряд під її керівництвом доб’ється, аби ГТС залишалася в України.

Соратник прем’єра, член комітету Верховної Ради з ПЕК Сергій Пашинський вважає, що «Віктору Федоровичу слід... зрозуміти, що українське законодавство забороняє будь-які дії щодо ГТС». Народний депутат звинувачує лідера опозиції в тому, що здати національні інтереси є його стратегічною метою. Він ставить йому в провину пропозиції про газотранспортний консорціум і про участь України в створенні газопроводів «Північний потік» і «Південний потік», що йдуть в обхід України.

Але не можна не нагадати, що в намірах Януковича також переглянути українсько-російські газові контракти й отримати російські та європейські гарантії на прокачування не менше ніж 100 мільярдів кубометрів газу до Європи (2009 р. — 95,82 млрд. куб. м, або на 19,9% менше, ніж 2008 року). Плани Тимошенко в цій сфері поки що (якщо не зважати на турботи про недоторканність ГТС) обмежені лише одним, але не менш складним у виконанні пунктом: не підвищувати 2010 року плату за газ для населення. Як же тоді підняти з колін фактичного банкрута — «Нафтогаз України»?

Чи реальні всі ці наміри й обіцянки? Схоже, в Україні, так само як і в світі, їм не дуже вірять. «Новообраному президентові й уряду, який з’явиться після президентських виборів, — пише в The Wall Street Journal керуючий директор аналітичної компанії Trusted Sources Крістофер Гренвілль, — доведеться відмовитися від своїх передвиборних обіцянок, різко скоротивши державні витрати». На його думку, «відмова або нездатність вдатися до скорочення витрат призведе до масового невиконання грошових зобов’язань і до дефолту». Рятівною для України автор вважає конституційну реформу, спрямовану на зміцнення влади парламенту, що допоможе регулювати й залагоджувати протиріччя. Але для цього новому Президентові необхідна конституційна парламентська більшість, а отже — дострокові вибори.

Утім Гренвілль далеко не впевнений, що таким чином можна буде вирішити проблеми нашої країни: «Україна все одно буде на межі прірви з її масштабним зовнішнім боргом». Єдиний, на його думку, реальний спосіб заткнути ці дірки — скористатися величезними заощадженнями Росії. Чи попросить її Україна про таку допомогу, і якщо так, то яка на це буде реакція (і що від нас зажадають як заставу. — В.К.)? Ставлячи це питання, автор статті все ж таки припускає, що РФ «виявиться втягнутою в українську кризу». А мотивацією для цього, на думку аналітика, стануть потенційні геополітичні вигоди й можливості дістати українські активи...

Так ми знову повернулися до консорціуму. Але про нього, як відомо, говорив не один лише Янукович. Аналогічну думку висловлювали спікер парламенту Володимир Литвин, а також нині вже екс-кандидат на посаду президента Сергій Тігіпко. Останній вважає, що «тепер, аби не перетворитися з найбільшого транзитера газу на просто його покупця, нам необхідно відкинути всі упередження й повернутися до ідеї газотранспортного консорціуму». «Часткова приватизація труби, за якої контроль зберігається за Україною, й створення керуючої компанії, до якої входили б представники європейських енергохолдингів і «Газпрому», — можливо, непопулярне, але єдине правильне рішення», — впевнений політик.

Дуже дивно, що гнів Тимошенко з приводу реанімації ідеї консорціуму був спрямований виключно на Януковича. Більше того, аналогічна позиція Тігіпка чомусь не завадила їй авансувати йому посаду прем’єр-міністра. Можна, звісно, передбачити, що прем’єр, як у нас заведено, після другого туру в черговий раз пояснить: обіцяти — не означає одружитися. Але є й інша версія, що днями здобула підтвердження в словах Президента Віктора Ющенка. Серед загроз, які можуть походити від Тимошенко, він назвав можливе банкрутство НАК «Нафтогаз України» та втрату Україною права власності на газотранспортну систему. Легко запідозрити, що насправді в Януковича, Тігіпка й Тимошенко не такі вже великі відмінності в поглядах на цю проблему.

ДО РЕЧI

Тимошенко висловила припущення, що прем’єр-міністром країни в разі перемоги Януковича на виборах стане екс-голова «Нафтогазу України» Юрій Бойко.