Нічна музика Лисенка

29 березня в Національній опері України пройшов вечір, присвячений 160-річчю від дня народження Миколи Лисенка — основоположника української класичної музики, композитора, піаніста, педагога, хорового диригента, музичного і громадського діяча.

Правда, якщо бути точними, то цей захід потрібно було б проводити тиждень тому, оскільки 22 березня — день народження великого музиканта. Проте, дякуючи Українському державному центру культурних ініціатив, який все ж зумів, нехай із запізненням, ушанувати пам’ять композитора, що прославив нашу країну. За версією організаторів вечора, затримка викликана тим, що артисти та музиканти Київської опери були на гастролях у Німеччині й повернулися лише кілька днів тому. Програма концерту показала, що час не владний над творами, що вже стали українською класикою, наскільки багатостороннім і яскравим є талант Миколи Віталійовича. Вечір складався з трьох блоків: симфонічна й оперна музика, камерні твори й обробки народних пісень, а також популярні арії та дуети з опер, які було виконано солістами — Марією Стеф’юк, Романом Майбородою, Лідією Забілястою, Іваном Пономаренком, Іриною Даць, братами Приймаками, Миколою Шопшою, хором і симфонічним оркестром столичної опери. За диригентський пульт, змінюючи один одного, ставали Володимир Кожухар, Іван Гамкало і праправнук ювіляра, повний його тезка — Микола Лисенко. В концерті також взяли участь камерний хор «Хрещатик» і піаністка зі Львова, професор консерваторії Етела Чуприк. Закінчували програму знаменитим лисенківським «Боже великий, єдиний...».

— Ми багатші за китайців — родоначальників оперного жанру. В них одна опера, а в нас три: лисенківські «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», і «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовского, — вважає диригент Володимир Кожухар. — Велич маестро в тому, що він написав музичні шедеври, які були, є і будуть завжди в репертуарі українського театру. В кожній країні, у кожної нації є свої оперні витоки. Прикладом може служити «Продана наречена» у Чехословаччині, «Вільний стрілець» у Німеччині, «Іван Сусанін» та «Руслан і Людмила» в Росії. Якщо «Наталку Полтавку» можна назвати музичною виставою, то «Тарас Бульба» — епічна драма, над якою попрацювали видатні майстри Л. Ревуцький (який створив концепцію) і Б. Лятошинський (який оркестрував твір) — все це дало чудовий результат. Твір набув європейського вигляду, ставши гранд-оперою, яку можна виконувати в будь- якому театрі світу. Адже все краще, що є в українській музиці, ви знайдете в «Тарасі Бульбі». На цьому творі зростають артисти в професійному плані. Ті, що пройшли школу цієї опери, відрізняються від інших вокалістів. Даний репертуар дає ширше дихання, а виконання вимагає емоційності, проникливості, що характерно для української народної пісні. Для музикантів це також екзамен, оскільки партитура опери дуже складна.

Творча спадщина композитора величезна. Лисенко — один із перших інтерпретаторів «Кобзаря» Шевченка, він написав понад 90 вокальних творів — від пісень і романсів до ансамблів і кантат. Ім’ям композитора названо вулиці, пароплави, Київська музична школа для обдарованих дітей, побудована за його сприяння, існує й понині. З 1962 року проводиться конкурс ім. Лисенка, встановлено премію його імені, є меморіальний музей, написано наукові праці та монографії про творчість композитора, створено масу пам’ятників, однак, все ж ми згадуємо про музиканта тільки перед певними датами.

Праправнук композитора Лисенко-молодший вважає справою свого життя популяризувати і зберігати спадщину маестро. Микола Віталійович — професійний музикант, працює другим диригентом Естрадно-симфонічного оркестру під управлінням Віктора Здоренка, співає в хорі одного з київських монастирів і є віце-президентом фонду свого знаменитого предка. За словами Миколи, чиновники різних мастей на словах готові допомогти, а на ділі... Судіть самі — останній раз Повне зібрання творів маестро вийшли в 1956 році. Лисенко — автор понад 20 опер, а ми звикли пов’язувати його ім’я фактично тільки з «Тарасом Бульбою» і «Наталкою Полтавкою». Багато зі спадщини доводиться збирати по крупинках, але, на жаль, є і безповоротні втрати. На дні Кременчуцького водосховища залишився лисенківський будинок у селі Жовнів, де Микола Віталійович жив перед від’їздом до Києва. Садибу на Полтавщині в с. Гриньки, де він народився, селяни розграбували і зруйнували ще під час революції, а те незначне, що залишилося, зберігається в музеї, який знаходиться в церкві: «Це кричущий факт, який потрібно обов’язково вирішити, — з болем говорить Лисенко-молодший. — Думаю, Микола Віталійович, як людина віруюча, нам не пробачить даної парадоксальної ситуації. Я мрію відродити садибу. Думав узяти в оренду землю, відновити музичну школу, в якій був майже професійний духовий оркестр, із церкви перенести експозицію у відбудований дім-музей. Але, на жаль, місцева влада не йде нам на зустріч у цьому питанні».

Мама Миколи, Ольга Всеволодівна Лисенко — кандидат мистецтвознавства, піаністка, доцент Національної музичної академії України, очолює Міжнародний благодійницький культурно-науковий сімейний фонд ім. М. Лисенка, підкреслила: «Головне завдання нашої організації — підтримувати творчість не тільки Миколи Віталійовича, а й його послідовників. Підняти рейтинг української класики у світовому масштабі. Наблизити композитора до сьогоднішнього дня, щоб він сприймався не канонічною фігурою, а живою людиною, різнобічною особистістю, якою дійсно був. Його музика, що увібрала в себе народний мелос, продовжує хвилювати слухачів, а кожна мелодія — немов молитва без слів. Адже Лисенко страждав в особистому житті. Не міг розлучитися з офіційною дружиною, оскільки втратив би педагогічну практику, дуже любив свою громадянську дружину Ольгу. Пережив трагедію, коли в 1900 році вона померла від родів, залишивши п’ятеро дітей. Їх він обожнював, дав прекрасне виховання, хоч сім’я і не мала великих прибутків. До речі, «Молитва за Україну» написана для дітей. Він складав музику вночі. Якби мав кращі умови, то, напевно, написав би більше. Я вважаю, що нарівні з державною програмою збереження історичних культурних пам’ятників, потрібно берегти й музичну спадщину України».

Найближчими днями має відкритися сторіночка в Інтернеті за адресою www.lysenko.org, на якій можна буде ознайомитися з листами композитора, його духовними творами, спогадами сучасників про маестро. Тут буде опубліковано всі останні новинки, пов’язані з ім’ям Лисенка і його творчістю.