...Ностальгія за справжнiм

У суботу в Українському домі «Киевские Ведомости» святкували 10-річчя виходу першого пілотного номера газети. З цього приводу спостерігався великий наплив гостей. Однак при найближчому розгляді виявилося, що запрошені суцільно «свої». Адже і Сергій Кичигін, і Олександр Швець, і Лариса Івшина, і Володимир Кацман, і Олег Нипадимка, і Лариса Троян, і Олександри — Корчинський та Ільченко, й багато інших журналістів, працюючи сьогодні у різних виданнях і структурах, мали найбезпосередніше відношення до створення «Ведомостей». Не кажучи вже про Євгена Якунова, Валентину Симкович, Миколу Закревського, Георгія Кузьміна, Ірину Титову... — всіх тих, хто продовжує випускати газету. В одній залі з хлібосольно накритими столами і живою музикою (постарався колишній відомостець Олександр Ягольник, що привів своїх підопічних) зібралися редактори та їх зами різних років, колишні й нинішні керівники відділів і служб... Але якраз про посади у цей день згадув али найменше. Точно так само, як ніхто не намагався з’ясувати, чия роль у становленні газети «головніша». Навіщо? Головне, що «Ведомости» існують, і їхнє місце в історії новітньої вітчизняної журналістики важко переоцінити.

Чарівність же суботньої зустрічі полягала у тому, що, всупереч розхожій думці, вона продемонструвала: у нашому журналістському середовищі все ж жевріє дух товариства... І традиції, закладені у свій час «Ведомостями», гостро дефіцитні і запитані. І, звичайно, ми вдячні колегам з «КВ», які, влаштувавши спiльне свято, нагадали нам усім про це.