Новий крок до облаштування родинного пантеону Косачів у Колодяжному

Юрист і власник адвокатської контори з міста Лозанна — Роберто Гааб — на Волині вже вчетверте. Цього разу на Міжнародну наукову конференцію «Леся Українка і національна культура» в Східноєвропейському національному університеті, чиєю патронесою є рідна сестра його бабусі Оксани Косач-Шимановської — Леся Українка (Косач), пан Роберто прибув із великою родиною: сином Гуго та його невісткою Мартою й дочкою Едою.

Директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка, директор науково-дослідного Інституту Лесі Українки Східноєвропейського національного університету академік Микола Жулинський представив аудиторії Роберто Гааба як «охоронця та літописця історії роду Драгоманових — Косачів». І це справді є гідний зразок того, як треба берегти родинні традиції. За короткий час Роберто Гааб, народжений у Мілані, громадянин Швейцарії, не тільки пізнав про свій рід багато невідомого для себе: він відкриває рід Драгоманових — Косачів і для українців. Виступаючи на науковій конференції в університеті, говорив про те, що, за незадокументованими даними, Драгоманови ведуть свій рід із Греції, а Косачі — з Боснії, з Балкан, але вони стали славою України. В останній рік, каже Роберто, він менше займався вивченням творчості й особистості Лесі Українки, бо вже має тут певний фактичний капітал, а багато цікавився особою її дядька Михайла Драгоманова. І вважає, що це великий інтелект, великий політичний мислитель, який сьогодні може бути моделлю та прикладом не тільки для України.

Але найголовніше, що приводить нащадка Лесі Українки на Волинь, це неможливість виступити на поважному науковому зібранні. А можливість, як він написав у книжці відгуків Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки ще під час свого першого візиту, «знайти щось про себе, чого мені не вистачало, й для того, щоб принести мій привіт душам моїх предків, які ще, може, блукають цими місцями... Тепер я знайшов себе, знайшовши частину мого коріння, тепер я маю чітке уявлення про себе». Як каже директор меморіального музею в Колодяжному Віра Комзюк, ще під час свого першого приїзду на Волинь 2001 року Роберто Гааб чи не в перші години перебування тут попросив повести його на місцеве... кладовище. Він шукав сліди своїх предків і тут, не тільки, щоб їм поклонитися. Уже тоді мав намір і надію перенести сюди прах сестер Лесі Українки, своєї бабусі Оксани Косач-Шимановської та Ольги Косач-Кривинюк. Вони поховані — перша в Празі, друга — в Австрії. Це був би своєрідний меморіал, пантеон, тим більше, що найближчим часом новий пам’ятник з’явиться й на могилі Миколи Косача, брата Лесі, котрий, так сталося, останній свій час проживав у родині діда нинішнього голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука. І за кошти голови ОДА буде встановлено цей пам’ятник. Роберто Гааб зустрічався з Борисом Клімчуком, котрий також підтримує намір облаштувати в Колодяжному меморіал славетної родини Косачів. Невдовзі буде написано листи у відповідні інстанції, щоб вирішити питання з перенесенням праху сестер Лесі Українки. Роберто Гааб, каже Віра Комзюк, висловлює побажання, щоб перепоховання було здійснено на сільському цвинтарі в Колодяжному. Хоча є думки облаштувати чи то капличку, чи символічну альтанку на території меморіального музею. Наразі ж втішений обіцянками та розумінням місцевої влади Роберто Гааб показав родинний маєток Косачів своїм дітям. Віра ж Комзюк вражена була тим, як глибоко вивчив він свій родовід і як його шанує.