Об’єднані Софією

Кожне професійне свято — це привід не тільки звернути увагу й подякувати фахівцям певної сфери, а й глибше зрозуміти їхню роботу. З появою нових технологій розуміння перекладу дещо розмивається. Здається, що тут складного — зайди на сайт, додай текст іноземною мовою, і програма пояснить, що ж там написано звичними для тебе словами. Утім, не все так просто. Бо ці програми функціонують на рівні слів, у кращому випадку —   висловів, а справжні перекладачі — працюють зі смислами.

Саме тому щоб бути добрим фахівцем у цій сфері, не достатньо лише добре знати мову. Потрібно мати достатньо досвіду й мудрості, щоб зуміти зрозуміти, що саме заклав у певну книгу автор. Ось як про це розповідає в інтерв’ю «Дню» голова Українського кіплінгівського товариства, перекладач Володимир Чернишенко: «Кіплінг насправді значно складніший, ніж здається на перший погляд, у ньому можна відкривати все нові й нові риси, властивості, грані творчості. Він до різних людей говорить по-різному. І коли ти дорослішаєш, Кіплінг відчуває, що з тобою можна поговорити про щось інше й здійснює це. Так як сталося з військовою поезією, дорослою прозою. Я ж мав щастя перекладати оповідання до збірки «Місто снів» і мушу сказати, що якби я перекладав не два, а десять років тому, то просто не зміг би цього зробити, бо не зрозумів би усього, що він заклав у ці твори. Я впевнений, що мине ще десять років, і Кіплінг відчує, що я вже достатньо дорослий, щоб ще про щось зі мною поговорити. І я з завмиранням серця чекаю, що ж це буде, що він мені розкаже».

До того ж переклад — це й більше, ніж передання смислів. «Це все одно, що творчість. Я не розділяю свою творчість і тих, кого вибираю на переклад. Мовби беру в союзники письменників, яких перекладаю», — розповіла в інтерв’ю «Дню» українська письменниця і перекладачка зі скандинавських мов Галина Кирпа, нагороджена однією з найпрестижніших відзнак Швеції Орденом Полярної зірки.

Тож перекладачі — це менеджери смислів і мудрості, митці, популяризатори української мови, а ще — будівничі мостів порозуміння між різними культурами. Наприклад, письменниця, перекладачка Анна Багряна стала консультантом болгаромовного проєкту «Сестра моя, Софія...», який якраз і має на меті, щоб Україна й Болгарія краще пізнали одне одного й самих себе.

Як бачимо, День перекладача у «Дні» не обмежується лише 30 вересня. І вже в цьому п’ятничному номері читачі матимуть змогу прочитати інтерв’ю неймовірно талановитої перекладачки, в доробку якої вже 100 книг, володарки Королівського Норвезького ордену Заслуг (державна нагорода Норвегії) — Наталею Іваничук.

Водночас 30 вересня — справді символічна дата. Адже сьогодні не тільки Міжнародний день перекладача й Всеукраїнський день бібліотек, а ще й свято Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Для нашого видання Софія відіграє колосальну роль, причому в усіх значеннях цього слова. І як наша українська святиня, пам’ятка світового значення, і як столиця Болгарії, а головне — як символ Мудрості. Як пояснював видатний український філософ Сергій Борисович Кримський: «Є мудрість, яка в голові — «Логос»; є мудрість, яка в бутті, в речах — це «Софія».

Софія об’єднує усі сьогоднішні свята й газету «День». Адже мудрість — ключова риса для перекладача. Поширення мудрості — головне завдання бібліотек. А творення й популяризації мудрості — завдання «Дня».

Тож, як зазначила головний редактор газети «День» Лариса ІВШИНА у своєму дописі на Фейсбук: «Сьогодні у «Дні» три приводи для свята — ДЕНЬ бібліотекаря — ми створили бібліотеку УКРАЇНА incognita — тож, усі трохи бібліотекарі. Сьогодні День перекладача —  «День» доносить вироблені сенси різними мовами польською, російською, англійською, болгарською... Сьогодні святкують День Віри, Надії, Любові...  але не завжди додають чи не найважливіше — і їх матері Софії! ПРО Софію, софійність  .... — один з бестселерів «Дня» , який нещодавно вийшов в перекладі болгарською, — «Сестра моя, СОФІЯ...». Тож, вітаю всіх друзів «Дня», всіх, хто допомагає нести світло думок і зміцнювати розумний простір!».