Одержимий прекрасним і вічним
У Львівському палаці мистецтв представили фотовиставку Любомира Криси
На фотовиставці «І будуть люде на землі...» були представлені роботи відомого львівського фотохудожника, заслуженого працівника культури України, автора багатьох художніх фотоальбомів Любомира Криси, який рік тому відійшов у Вічність.
Любомир відійшов, але залишив нам великий спадок — свої світлини, які вже стали літописом здобуття Україною незалежності упродовж буремних 1980—1990-х років і в наш час. Це також художні світлини, своєрідний літопис древнього Львова, які увійшли до його фотоальбомів «Личаківський некрополь», «Проходи по Личакову», «Храми Львова». Вагомою подією в мистецькому та суспільному житті нашого краю був вихід його фотоальбомів «Наш Івасюк» (втім, поштовхом для змін у мисленні людей, їхній поведінці, ставленні до всього «радянського» Любомир Криса вважав похорон у Львові відомого композитора Володимира Івасюка, рідного брата дружини Галини, тобто шваґра), «Так було...», «Візит благодаті».
Любомир Криса упродовж багатьох років фіксував усі культурні події, які відбувалися у львівському Палаці мистецтв, адже працював тут штатним фотографом. До того часу працював у кількох газетах, зокрема, творив фотолітопис нашої історії в популярних у минулі роки львівських виданнях «Мета», «За вільну Україну».
«Любомир Криса — історик нашого політичного життя. Його альбом «Так було...» зафіксував події 1980—1990-х років у Львові й поза Львовом. Там є ті люди, які будували країну, яку, на жаль, можемо зараз втратити. І він увійшов як історик того руху не тільки Львова, а й Відродження у Галичині в останні роки. У багатьох родинах, і в моїй теж, є чимало його світлин із різних моментів нашого життя, із життя міста, культурних подій Львова й України. Усе це — довговічна пам’ять йому в серцях багатьох людей», — так відгукнувся про Любомира Крису відомий львів’янин, поет та громадський діяч Ігор КАЛИНЕЦЬ.
...На виставці у Палаці мистецтв можна було побачити дещицю з того, що залишив нам цей визначний фотомитець, лише маленьку частку, яку можуть вмістити стіни цього приміщення. Найперше — ми бачимо тут його: активного, задіяного у процесі творення на різних подіях, серед людей, у моменти зйомок та відпочинку. Це — фото його колег по цеху.
А основна частина світлин на фотовиставці — це той його фотоопис нашого сьогодення і того, що уже стало історією. Пильне око митця не могло не помітити плакату на львівському мітингу ще 1992 року про вимогу українців ввести в Криму пряме президентське правління, але митців не завжди чують, до них не завжди прислухаються...
«Сорок п’ять років я знав цього чоловіка й ніколи не сумнівався в його порядності, в його справжній українській душі. Справді, Любомир зробив дуже багато, і як професійний історик мушу сказати, що той архів фотографа, який зберігається, — це сторінки нашої історії, і не лише історії Львова. Це сторінки нашого духу, сторінки нашої Соборної України», — так згадує про фотомитця львівський професор Богдан ЯКИМОВИЧ.