Олександра КОВАЛЬ: Старосвітська шкільна програма робить велику шкоду
Сьогодні в Українському домі розпочинається II Київський дитячий книжковий ярмарок. Його організатор — Львівський форум видавців.
Упродовж чотирьох днів на малечу, молодших школярів, середніх класів та старшокласників чекає дивовижна літературно-казкова феєрія. Усього біля 60 акцій! Це — і виставка ілюстрацій до дитячих книжок; і зустріч з улюбленими письменниками; і масштабна розважальна програма (конкурси, ігри, лотереї); і нагородження переможців (троє з кожної області) конкурсу «Найкращий читач України-2007» (усього цьогоріч узяло участь приблизно 130 учасників зі всієї країни). І, звичайно, презентації нових книжок. Крім того, кожен відвідувач може стати учасником благодійної акції «Подаруй дитині книжку», зібрані книжки з якої будуть передані у дитячі будинки. І, увага, новинка! Щодня відбуватиметься акція «Книжка від зірки» за підтримки фронтмена гурту «Мандри» Фоми, поета та виконавця Тараса Чубая, письменниці та співачки Ірени Карпи, а також «Міс України- 2007» Ліки Роман — усі вони читатимуть дітям уривки зі своїх улюблених книжок. Варто зазначити, що Львівський форум видавців відомий своїм успішним впровадженням багатьох цікавих ініціатив.
Детальніше про те, що відбуватиметься на ярмарку, «День» оговорив з президентом Форуму видавців пані Олександрою КОВАЛЬ.
— У програмі цього заходу для нас особливо важливими є кілька акцій. Передусім це благодійна акція «Подаруй дитині книжку», започаткована на I Київському дитячому книжковому ярмарку торік. Її проводимо вже вп’яте — на усіх наших подіях та імпрезах, що були у міжчасі. Сподіваємося, що знову кияни виявляться щедрими і пожертвують книжки для дитячих будинків і лікарень... Також — «Книгоманія», у рамках якої проводиться конкурс «Найкращий читач України». Мене часто просять пояснити, мовляв, який захід у рамках якого відбувається. Не думаю, що це аж так важливо. Але дійсно виходить така собі складанка, як у картинах Ешера — щось у чомусь. Я собі уявляю, що «Книгоманія» — це такий собі великий пазл чи конструктор, що може складатися з довільної кількості блоків. І все, що в ньому, є частиною «Книгоманії», а «Книгоманія» — частиною кожної з цих акцій (соціальні проекти з Святославом Вакарчуком, наша нова ініціатива «Книжки від зірок»).
— Це все ваші ідеї?
— Я навіть не можу сказати, що вони — мої. Просто намагаюся привити на український грунт ідеї, які виправдали себе в інших європейських країнах. Склалася така дивна (може, й не дивна, а вже звичайна) ситуація, що Україна в підтримці читання відстає мало не від усього світу. Ми багато років дискутуємо про те, що вітчизняне книговидання знаходиться у критичному стані і невідомо, як його відроджувати, які заходити треба вжити і яка державна дотація потрібна. Звичайно, усе це має бути. Однак усе це буде просто даремно викинутими грошима, якщо українці взагалі не читатимуть. Якщо є державні кошти, на них можна видати скільки завгодно книжок, які припадатимуть порохом на бібліотечних полицях... Уже зараз тривожний стан. Якщо ми закриватимемо на нього очі, то нас чекає цивілізаційна катастрофа.
— З тієї причини ви й виокремили дитячий напрямок, який донедавна щороку представляли в рамках Львівського форуму видавців?
— Так. Очевидно, потрібно пропагувати читання і робити промоцію книжок для всіх вікових груп. Але не вистачає часу і сили на все. І тому, думаю, зараз варто зосередитися на тій аудиторії, від якої в майбутньому можна очікувати найбільшого відгуку — на дітях. Принаймні, я для себе так вирішила.
— Ваші дитячі програми до певної міри нагадають таку собі літературно-казкову феєрію, і ви намагаєтеся задавати тон у такому представленні українського дитячого книговидавництва...
— Дякую. Наші діти житимуть у майбутньому, і ми не маємо права їх штовхати назад у ХХ століття. Можемо лише з минулого століття запропонувати їм те найкраще, що були спроможні звідти винести. Звичайно, я намагаюся робити все для того, щоб вони відчували себе сучасними людьми, громадянами передусім України, а також й усього світу. Тому маємо намір зав’язати чисельні контакти з письменниками з інших країн, втілювати програми з підтримки перекладів. Я хочу сказати про те, яку шкоду робить наша старосвітська шкільна програма. При всій повазі до класичної української літератури, це зараз зовсім не ті тексти, які можуть прививати любов до читання. Наприклад, деякі страхітливі новели Василя Стефаника. В інших країнах дітей виховують на більш позитивних речах — у шкільних програмах запропоновано більше творів сучасної літератури, а менше класики. Класику читають у старших класах та університетах. Я мрію, щоб і в нас так було. Дошкільнята, школярі молодших і середніх класів мали можливість читати позитивні веселі книжки українських та іноземних авторів у хорошому українському перекладі.
— Пані Олександро, ви відчуваєте на практиці, що цей рік проголошено Роком книжки в Україні?
— Ні, звичайно. І знаєте, що я вам скажу — навіть якщо б зараз усі покинули свої політичні розборки і почали виконувати всі пункти щодо української книжки, які закладені в указах Президента, то на наступний рік ніхто б не відчув, що ситуація змінюється... Настільки все запущено! Може, у 2009-му будуть якісь перші результати. А тому за це треба братися негайно.
