Оригінал як привід для самовираження
В рамках проекту з дивною назвою «реАнімація» у Львівській галереї мистецтв нині можна побачити досить цікаву виставку. Тут представлені роботи 11-ти провідних сучасних художників, що експериментують — цитують чи використовують відомий мистецький сюжет, стверджуючи, що, йдучи і таким шляхом можна досягти самодостатності, самоцінності власної роботи. Однак не лише це завдання ставили перед собою учасники проекту, замисленого до ювілею, 100-ліття Львівської галереї мистецтв, а й продемонструвати суспільству, що музей — не складовище старих картин, а простір для творчості, де можуть відбуватись діалоги старого і нового мистецтва, візуально втілюватись і ставати предметами дискусій різні явища в культурі, перетворюючи картинну галерею в сучасний культурний центр.
Кожен, хто завітає на виставку, разом із художниками доторкнеться до багатьох актуальних сьогодні питань, зокрема, становища і ставлення до оригіналу в часи масового репродукування (В. Кауфман «Арт-утилізація»); престижності та комерційності в світі мистецтва (В. Костирко «Тут може бути...»); можливості нових інтерпретацій «вічних» тем (Є.Равський «Благовіщення», О.Івасюта «Любов»). Значення тексту як ключа до «відчитання» картини та автора обігрується О.Турянською («Етикетка»). Незнищенність графіті змусила О.Капустяка зробити їх частиною своєї скульптурної роботи («Львівський записник»). Фотографії- натюрморти О.Іутіна зафіксували ще зовсім недавній час, засвідчивши промовистість світу предметів («Спогади про минуле століття»). Всевладдя цитат і запозичень, визнане постмодернізмом, не стало вироком для мистецтва, а навпаки викликало іронічні, філософські, пластичні пошуки, в яких відомий сюжет, чи фрагмент виявився лише поштовхом для нового самоцінного витвору (Левін «Смерть Марата», Петрук «Етруски», Сагайдаковський «Фрагменти», Сидоренко «Без назви»).
Професор Державної академії керівник кадрів культури та мистецтва Галина Скляренко, що стала учасником відкриття виставки, стверджує:
— Концепція «реАнімації» є дуже цікавою, адже діалог сучасного мистецтва з давниною, історією мистецтва є актуальною темою. Дуже добре, що піднімається вона саме тут, в стінах музею і це дозволяє розглядати сучасне мистецтво не як окремий етап, а в контексті історії мистецтва, ще раз переконати: це — закономірний еволюційний процес. Для українського мистецтва, де сучасне мистецтво розглядається абсолютно відірваним від попереднього досвіду, таке розуміння дуже важливо. І саме цей проект, ще одне тому підтвердження, позв’язує старий досвід із сучасним мистецтвом.
В рамках проекту проходить не лише виставка, до якої, до речі, залучено твори зі збірки музею, а й видання і презентація українсько-англійського каталогу, проведення круглого столу на тему «реанімації» музеїв, де піднімається тема розвитку музейної педагогіки, залучення широкого загалу до новітньої культури Львова та створення мистецької території спілкування суспільства із сучасними митцями. Як зазначила керівник проекту, завідувач відділом європейського мистецтва ХІХ-ХХ ст. Львівської галереї мистецтв Віта Сусак в назві проекту «реАнімація» — пожвавлення, відновлення — закладена ідея активізації діяльності Львівської галереї мистецтв як культурної установи. Є надія, що спровокований діалог між класичним і сучасним мистецтвом викличе рефлексії як з приводу проблем музеїв, так і щодо перспектив нових мистецьких практик.
