Панi Слава – життя за Україну!
Учора з Німеччини надійшла сумна звістка: там померла народний депутат України, лідер Конгресу українських націоналістів Ярослава Стецько.
На долю цієї Жінки випало чимало випробувань. Вісімнадцятирічною дівчиною (у 1938 році) вступила в Організацію українських націоналістів, у 1946 стала членом її Проводу (а з 1991 по 2000 роки була головою Проводу ОУН). Два роки учителювала, у 1941 — 1943 роках вчилася у «Львівській політехніці», в 1943 — потрапила до фашистських застінків. Потім — довгі роки вимушеної еміграції: закінчила правничий факультет університету у Мюнхені, де до 1991 року вела активну політичну і громадську роботу. 1986 року заступила свого чоловіка, Ярослава Стецька, на посаді президента Антибільшовицького блоку народів. У березні 1992 року була одним із організаторів 1-ї легальної в Україні міжнародної конференції «Український націоналізм: минуле, сучасне, майбутнє».
Повернувшись на Батьківщину, Ярослава Стецько була народним депутатом 2-го (1997 — 1998 роки, виборчий округ на Івано-Франківщині), 3-го і нинішнього, 4-го скликань. До парламенту 4-го скликання Слава Стецько обиралася за списком блоку «Наша Україна», працювала у комітеті із закордонних справ.
Двічі — у 1998 та у 2002 роках — Ярослава Стецько, як старійшина Верховної Ради, піднімалася на парламентську трибуну зачитувати текст депутатської присяги. Пригадується, у 1998 році депутати-комуністи піддали Ярославу Йосипівну справжній обструкції... А 14 травня минулого року урочисте прийняття пані Славою депутатської присяги збіглося із її днем народження — 82- річчям. Отримавши від колег розкішні букети квітів, вона намагалася приховати розчулення...
Навряд чи пані Слава — надзвичайно скромна, шляхетна, завжди привітна й уважна, дуже цікава у спілкуванні людина — коли-небудь вважала себе одним із символів української нації, хоча вона, без перебільшення, на це заслуговує. Вона просто все життя не на словах, а насправді боролася за те, щоб її вільна Вітчизна посіла гідне місце у світі. «Треба змобілізувати всі прошарки суспільства навколо національної ідеї, щоб народ відчув себе хазяїном, — сказала Ярослава Стецько в інтерв’ю «Дню» напередодні свого 80-річчя («День», 13 травня 2000 року). — ...Поки що ми не маємо України, за яку гинули мільйони... Треба розбудити ініціативу провідників і народу, важливо, щоб він мав віру у своє майбутнє...» Ці слова, актуальні й сьогодні, вона лишила нам як свій заповіт.
Прощання з пані Славою відбудеться у суботу в Будинку учителя. «День» сумує разом iз усіма, хто знав, поважав і любив цю мудру і мужню жінку.
