Парадокси великих урожаїв

Заслуги українських аграріїв в розвитку вітчизняного АПК визнали за кордоном. Днями Міністерство сільського господарства Франції вперше нагородило аграріїв, що працюють в Україні, орденами «За заслуги в сільському господарстві». Нагороди особисто вручав Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні пан Ален Ремі. Нагадаємо, що французький орден має більш ніж 100 літню історію (заснований міністром сільського господарства Франції Жюлем Меліна 7 липня 1883р.) і є вищою нагородою тим, хто зробив значний внесок у розвиток і поступ сільського господарства. Цю нагороду використовують у різних галузях, але це вперше за всі 20 років незалежності України французька сторона вирішила публічно заохотити внесок українських аграріїв. Одним з номінантів і володарем французького ордена став президент асоціації «Українська аграрна конфедерація», голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів, колишній віце-прем’єр-міністр України Леонід Козаченко, який ось уже більше 30 років працює в АПК. «День» запитав його про те, чим для нього є зарубіжне визнання і яким йому бачиться розв’язання нинішніх проблем в АПК.

— Чи не здається вам парадоксальним, що ваші досягнення в розвитку вітчизняного агросектору визнали не в Україні, а в іншій країні?

— Я ніколи не гнався за нагородами. Краща нагорода — це ставлення простих українців. Більше хвилююся, коли у віддаленому селі випадково зустрічаю людину, яка мене знає, і просить впроваджувати в життя задумані реформи. Ось це реальна відповідальність за добробут інших і сектору в цілому. Але коли отримуєш нагороду з рук іноземців, то це означає, що вони чомусь хорошому вчаться в України — і готові розмовляти з нами на рівних.

— Французький посол у своєму виступі сказав, що ви єдиний з українських чиновників, якому вдалося за довгі роки буквально за дві хвилини умовити французького міністра АПК приїхати до України. Що ви йому сказали?

— Я розповів про те, що Україна — друга після Франції країна в Європі за аграрним потенціалом. І якщо Франція не почне наводити мости з нами, то дуже скоро можемо нашкодити Франції, як аграрній країні. Але якщо ми об’єднаємо свої зусилля, то наші держави створять такий потенціал, який буде найбільш конкурентоспроможним у світі.

— Україні пророкують збір 50—56 мільйонів тонн зерна. Як не допустити, щоб найбільший в історії врожай обернувся для аграріїв збитками і черговим головним болем? Адже вже зараз ціни на зернові в країні істотно впали?

— Я теж цього боюся. Треба щоб уряд терміново вжив заходів щодо стабілізації ціни на зернові, щоб не допустити величезних збитків в аграрній галузі. На мій погляд, ситуацію можна оптимізувати, незважаючи на важкий стан економіки.

— Як це зробити?

— По-перше, треба скасувати дискримінаційний закон, який забороняє повернення ПДВ при експорті зерна. По-друге, вжити заходів щодо зменшення логістичних витрат при експорті. По-третє, збільшити обсяги закупівлі зерна за гроші держави до Аграрного фонду і держрезерву. Потрібно повернутися до заставних закупівель зерна, щоб з ринку зняли не менше 2 мільйонів тонн зерна. По-четверте, терміново впровадити систему хеджування цінових ризиків на зерно. Все це в комплексі може нівелювати падіння цін, що має місце на внутрішньому ринку.

— Зниження цін на зернові — це об’єктивний чинник або результат зволікань уряду з застосуванням вище зазначених заходів?

— Це результат того, що ніхто не чекає у світі, коли влада застосує чи ні потрібних заходів. Світовий ринок завжди карає тих, хто не зважає на правила ринкової економіки.

— А ми не керуємося ними?

— На жаль, ми дуже заполітизовані. Інколи популізм має більшу вагу, ніж об’єктивні реалії.

— Скільки уряд має часу, щоб попередити рекордне падіння цін на зерно нового врожаю і зростання збитків аграріїв?

— Уряд має максимум два тижні, щоб вжити термінових заходів і не допустити подальшого падіння цін на зерно і збитків аграріїв. Якщо цього не станеться, то ціни можуть впасти ще на 10%. І це при тому, що ціни вже й так «просіли» на 40% від торішніх.

— Скільки, за вашими оцінками, становитимуть перехідні залишки з урахуванням нового врожаю?

— Якщо виправдаються прогнози, то сукупні запаси зерна з урахуванням нового врожаю і перехідних залишків становитимуть близько 60 мільйонів тонн. Це означає, що реальний експорт може становитиме 27—30 мільйонів тонн.

— Які ринки нам треба відвоювати?

— Останніми роками Україна була присутня практично на всіх основних ринках. І головне завдання сьогодні — закріпитися на них. Дуже цікаві ринки Єгипту, Ірану, Південної Кореї, Японії, Китаю. Треба активніше освоювати ринки Південної Америки і країн Африки.

— Що потрібно зробити уряду, щоб країна зміцнила і розвинула свій аграрний імідж?

— Зробити все, щоб агросектор функціонував у ринковому середовищі.

— Як зараз іноземні інвестори дивляться на український агросектор?

— Із настороженістю. Вони працюють з нами, але до кінця не вірять, що реформи отримали незворотнiй характер.

— А як ця недовіра відбилася на припливі інвестицій в АПК?

— Іноземні інвестиції практично припинені. Торік навіть спостерігався їх відплив. Останні три роки головні інвестиції до агросектору — це реінвестований прибуток українських агрокомпаній, кошти, залучені під час розміщення акцій на фондових біржах, від емісії євробондів. Це дозволило українським компаніям з початку року сумарно залучити більше 500 мільйонів доларів. Але, щоб реалізувати аграрну мрію, Україні треба інвестувати не менше 70 мільярдів доларів. Український агросектор спокійно може отримувати 10 мільярдів доларів на рік у вигляді інвестицій. Тобто за 7 років можемо створити такий аграрний потенціал, який буде зразком для будь-якої аграрної країни світу.