Парафраз від Мирослава Скорика
У розпал «мертвого» музичного сезону, коли практично всі концертні зали та сценічні майданчики нашої столиці замість того, щоб радувати киян і гостей цікавими програмами, ніби змовившись, затіяли ремонтувати приміщення (таке бідне на видовища літо навіть важко пригадати), справжнім еліксиром для шанувальників класики стане вихід CD «Мирослав Скорик. Фортепіанна музика у виконанні Романа Репки», що з’явився на аудіоринку.
Творчість Мирослава Михайловича багатогранна — знаменитий композитор, педагог, дослідник музики. Твори Скорика знають і люблять не тільки в Україні, але і за кордоном. Вони завжди мають яскравий національний колорит і шарм. Його симфонії «Гуцульський триптих» і «Карпатський концерт» зайняли гідне місце у світовій музичній культурі. Мені пощастило поспілкуватися з маестро, коли він презентував свою останню велику роботу — оперу «Мойсей». Її написано на прохання Ватикану і поставлено у Львівському оперному театрі (про ту неординарну прем’єру, присвячену візиту Папи Римського Івана Павла II до України, «День» докладно розповідав). Тоді Мирослав Михайлович виглядав стомленим. В інтерв’ю він зізнався, що опера народжувалася важко і зі смутком додав: «Напевно, це моя лебедина пісня»... Але минув час, і композитор знову активно працює, ростить молоду зміну на музичному терені, а також радує шанувальників своєї творчості новими творами.
«Процес написання музики індивідуальний. Мелодія може прийти зненацька, в будь-яку хвилину, навіть уві сні, — зізнався маестро. — Якщо з’являється щось цікаве, то я запам’ятовую, а потім записую. Я себе вважаю щасливчиком, оскільки займаюся улюбленою справою і можу реалізувати себе в музиці. Наприклад, симфонiя «Гуцульський триптих» — фактично музика до фільму «Тіні забутих предків», який сьогодні по праву називають культовою стрічкою українського кінематографа. Сергія Параджанова не цікавила фабульна драматургія, а лише образна. Із самого початку роботи ми докладно обговорили всі сцени. Я ретельно готувався, вивчав гуцульський фольклор, їздив у експедиції. Буквально вбирав усі ритми Карпатського краю. Ходив різними селами, прислухався, поступово почав збирати команду музикантів. Були кумедні епізоди, коли літак не вміщав довгі трембіти. Намучилися ми, але все ж таки я записав усе, як хотів. Незабаром зі мною почав їздити Параджанов з оператором, відбираючи колоритних музикантів, а я виконавців та інструменти. Так, «Вербовую дощечку» записав Івано-Франківський народний хор. Я кілька разів робив перезапис, шукаючи різні варіанти, роблячи різні акценти, навіть використовував шум... У Сергія Параджанова була одна чудова риса — він умів не тільки чути, але бачити музику. Тому його стрічка така незвичайна й цікава. Він будував фільм за музичними канонами, бо мав прекрасний слух, умів грати на скрипці. Робота в «Тінях...» фактично є моїм кінодебютом, але жодного тиску з боку режисера я не відчував. Спілкуючись з Параджановим, я зрозумів, що у творчості потрібно стати справжнім майстром, а не бути ремісником».
Не менш цікаві для меломанів твори, написані Мирославом Михайловичем для фортепіано. Так, знаменита «Мелодія» стала візитною карткою маестро — без її виконання не обходиться жоден концерт композитора. Молодий соліст Національного будинку органної та камерної музики, дипломант міжнародних конкурсів камерних ансамблів Роман Репка вирішив зібрати краще із творчої спадщини Скорика, написане композитором у різні роки, і зробив нові інтерпретації творів, які сьогодні по праву є сучасною українською класикою.
«Мирослав Михайлович висловив кілька побажань, котрі я врахував під час запису. Мене вразило, що навіть у давно написаних творах Скорик пам’ятає всі темпи, фактуру, кожну ноту. Він сідав за рояль і показував ті частини, які хотів, щоб вони яскравіше прозвучали, — розповів Роман Репка. — При близькому знайомстві автор виявився напрочуд приємною людиною, скромною та інтелігентною.
Ідея зробити запис фортепіанної музики Мирослава Скорика виникла у директора студії ПФ «Інтервал» (Чернівці) Віктора Пилипчука. Нас підтримали представники Інституту екології та токсикології ім. Медведя, у рамках їхнього спонсорського проекту «Україна в музиці та піснях». На рахунку цієї команди випуск альбому романсів Миколи Лисенка, а тепер запис фортепіанної спадщини Мирослава Скорика. Я вдячний їм за цей меценатський крок, що дозволив зробити презент не тільки меломанам, але й самому маестро, якому місяць тому виповнилося 65 років. Сподіваюся, що CD буде цікавий широкому колу слухачів. На ньому представлені твори різних напрямків. З одного боку, авангард 60-х років, гостра «Токата» і «Партита № 5», з другого, — «Прелюдії та фуги E-dur, F dur», а з третього, — всенародний хіт «Мелодія» і «Парафраз на тему опери Пуччині «Мадам Баттерфляй», що відроджує традицію лістівських рапсодій у фортепіанних транскрипціях. Музика написана з великим смаком і блискучим знанням інструмента. Із 16 творів альбому мені найближча «Токата» — енергійна музика, і вона, як мені здається, характерна для мови Скорика, у ній найповніше виражене його творче «я».
Три місяці мені знадобилося на підготовчий період, а запис зробив за день. Навантаження колосальне, але зате альбом вийшов на одному подиху».
Роман Репка закінчив Національну музичну академію України. Він є представником київської фортепіанної школи. Незважаючи на молодість, він є зрілим музикантом, віртуозно володіє роялем, тонко і вдумливо передає всі нюанси скорикової музики. Піаніст не приховує, що із задоволенням віддався б тільки творчості, але сьогодні, щоб досягти успіху, йому доводиться займатися організаційними питаннями: бути не тільки музикантом у чистому вигляді, але й менеджером, і продюсером.
