Парламент звільнив Зайчука

Верховна Рада 238 голосами звільнила Валентина Зайчука з посади голови апарату Верховної Ради, задовольнивши його заяву про відставку. Примітно, що парламент чотири рази намагався провести дане голосування, але фракції «Радикальної партії» та «Батьківщини» утрималися від волевиявлення. І лише після перерви і з допомогою голосів «Опозиційного блоку» депутати змогли звільнити Зайчука. Слід згадати, що на дану посаду Валентина Зайчука було призначено ще у 2002 році, коли головою парламенту було вперше обрано Володимира Литвина. В 2014 році незмінному голові апарату ВРУ виповнилося 65 років і він міг би покинути держслужбу, проте попередній склад Ради продовжив його термін перебування на посаді.

Руслан БОРТНIК, директор Iнституту аналізу та менеджменту політики:

— Валентин Зайчук створив сьогоднішню систему функціонування парламенту, знає її не просто досконально, а унікально. У нас в Україні є достатньо непомітні люди сірого фону, які реально творять систему, володіють нею та керують. Феномен Зайчука полягає в його аполітичності — він однаково рівно приймав депутатів із більшості або з опозиції, а робив завжди в якійсь мірі по-своєму. Він є представником номенклатури, апарату, який розуміє, що політики тимчасові, а система має функціонувати вічно. Тож він завжди працював передусім в інтересах системи, а вже потім в інтересах політиків, які змінювалися.

Зайчук володів достатньо потужними важелями — адміністративними, фінансовими, інформаційними, адже він знає фактично все про декілька циклів політичних еліт. І він знав дуже багато з того, що відбувалося в парламенті, брав участь у багатьох процесах, володів великими обсягами інформації. До того ж його брат  свого часу очолював Пенсійний фонд і був не останньою людиною в системі управління, тому це був достатньо потужний сімейний клан. Окрім того, фінансові питання парламенту знаходились у віданні Зайчука. Верховна Рада перебувала в різних станах, це зараз вона є «бідним родичем», а раніше зводилися будинки, видавалися квартири депутатам. І мабуть, до Майдану Зайчук входив у двадцятку найбільш впливових українців, адже це людина-система.

Але неуспішність учорашнього голосування за його звільнення не пов’язана з тим, що він намагався утриматися на цій посаді чи були якісь конфлікти. Скоріше, це була демонстрація деморалізації та дисфункції коаліції, а без залучення голосів ззовні їй дуже важко прийняти будь-які, навіть подібні технічні рішення. Разом із тим партії, які не входять до коаліції, використовують цю ситуацію та намагаються шантажувати головних її акціонерів. Починаючи з 31 серпня «БПП» та «Народний фронт» є заручниками «Опозиційного блоку», адже без його голосів ці фракції не мали б більшості у рішеннях. Деякі лідери «ОБ» та його акціонери намагаються грати в цю гру, торгуючись із Президентом та прем’єром за якісь свої преференції (на сьогодні це можливість контролювати на виборах певні регіони, призначати певних представників у органи виконавчої влади). З боку «НФ» та «БПП» виникла залежність від «Опозиційного блоку», і якщо ситуація в коаліції не відновиться, порозуміння не буде знайдено, то ця залежність лише посилюватиметься, адже все більше депутатів у «Народному фронті» та «Блоці Порошенка» не голосуватимуть за коаліційні рішення. Все це шлях до глобальної політичної кризи в Україні та до позачергових парламентських або навіть президентських виборів.