Парламентський клінч

Учора центр Києва перетворився на суцільний мітинг. Біля стін Верховної Ради України одночасно зібралися представники трьох політичних сил: блоку Черновецького, «Народної Самооборони» та Партії регіонів. Найбільшу масовість забезпечили Регіони. Їхні активісти стояли не лише під Радою, але й біля Кабміну та Секретаріату Президента.

А Верховна Рада вчора так і не почала працювати — з самого ранку трибуну заблокували регіонали. «NATO не пройде», «НАТО? Ніколи!!!», «Луценко — ганьба України! Закон один для всіх???» — стверджував плакат на трибуні. Двері, звідки зазвичай заходить спікер, забарикадували кріслом. Проте Арсеній Петрович навіть не намагався проникнути на робоче місце. Натомість скликав прес-конференцію, на якій оголосив про своє вельми «волюнтаристське» рішення — не закривати сесії парламенту. Спікер попросив депутатів продовжити роботу в комітетах і фракціях, аби сформувати порядок денний другої сесії.

Комуністи відразу ж заявили, що йдуть на канікули і в комітетах працювати не збираються. Мовляв, таке рішення мала приймати Верховна Рада, позаяк «це не особиста будівля для Яценюка». А невтомні регіонали і наступного тижня пообіцяли блокувати трибуну, якщо, звісно, коаліція спробує провести пленарне засідання. «Якщо наші умови відносно НАТО не буде виконано, Верховна Рада не працюватиме», — сказав Василь Кисельов.

До обіду будівля парламенту опустіла. Депутати розійшлися на канікули. Так і не закрившись.

Ми запитали відомого українського політолога Володимира ФЕСЕНКА:

— Чи можна стверджувати, що український парламент недієздатний?

— Український парламентаризм уже давно переживає системну глибоку кризу. Я вважаю, потрібно відмовитися від такої форми діяльності парламентської опозиції, як блокування трибуни, інакше український парламент ніколи не вийде з кризи.

Зрештою, треба визначитися відносно національних інтересів країни. Хоча б у приблизних контурах. Якщо цього не буде, то всі ці спалахи пристрастей продовжуватимуться й надалі. А нинішня ситуація — це клінч.

Що стосується нинішньої ситуації, то Партія регіонів намагається показати, що жодне рішення Верховної Ради не може бути прийняте без урахування її інтересів. Якщо ця тактика буде продовжуватися й далі, то рано чи пізно постане питання про те, що цей парламент треба розпускати. Це кажуть і самі депутати.

— Чи зможе Яценюк упоратися з цією Радою, помирити сторони?

— Певні задатки для цього він має. Яценюк завжди прагне знайти компромісне рішення. Завжди намагається узгодити інтереси протиборчих таборів. Він намагався це зробити і в уряді, який був йому, скажімо так, «нерідним». Зараз він виявився заручником конфлікту між опозицією та коаліцією.

Поки що жодна зі сторін не зацікавлена в компромісному рішенні. І Яценюк сам по собі за всіх своїх титанічних зусиль вирішити цю проблему не зможе. Тут необхідні спільні дії лідерів практично всіх сил у парламенті. Й опозиції, і коаліції.

— Зараз Партія регіонів звозить своїх активістів до Києва. Це ескалація конфлікту чи разова акція?

— Я гадаю, що поки що йдеться про разову акцію. Для Партії регіонів наразі надто важливо зафіксувати у своєму таборі нестійких виборців. Які або відсахнулися, або розчаровуються в партії та її лідерах. Саме тому зараз проводиться така жорстка тактика, піднімається на щит тема НАТО і проводяться ці масові акції. Це, скоріш за все, політична демонстрація, не більше. До якихось принципових рішень це не приведе.

Інша справа, що в самій Партії регіонів ще чітко не визначилися зі стратегією і тактикою. Поки що вони лише використовують «подарунки» від коаліції, зокрема, цей конфлікт між Луценком і Черновецьким. Для них це просто подарунок. І вони цю ситуацію використовують для дискредитації і Луценка, й Тимошенко, і коаліції.

— До речі, вчора прокуратура Києва порушила кримінальну справу проти Луценка. Як ви вважаєте, чим закінчиться вся ця історія?

— Скоріш за все, цей конфлікт просто затягнуть, і до жодних правових рішень він не приведе. У принципі, опозиція може висунути вотум недовіри Луценку, але в них немає голосів для того, щоб провести відповідне рішення.

Та, в будь-якому разі, не може член уряду займатися рукоприкладством. Які б не були мотиви для цього. Це просто не цивілізовано, не по-європейському. Це має зрозуміти сам Луценко, тому, на мій погляд, члени коаліції повинні не просто захищати свого міністра, а засудити його.