"Партія ілюзії влади": на з`їзді розколу не буде, а далі?
Сьогодні розпочинає роботу ІІ з`їзд Народно-демократичної партії, - політичної сили, яку одні називають "партією влади", інші - "партією ілюзії влади".
НДП постала на політичній сцені України як надбудова над складним міжрегіональним конгломератом посткомсомольських комерційних структур та колишніх "комуно-демократів", пов`язаних із промисловістю. Представники цих політичних прошарків стали її Становим хребтом, який із цілком зрозумілих причин швидко обріс численними "попутниками" на шляху до влади. Таке зростання партійних рядів, з одного боку, сприяло перетворенню "дніпропетровсько-харківського клану" на одну із провідних політичних сил України, із другого ж боку, заклало підмурівок майбутніх негараздів, породило відцентрові тенденції в НДП.
На сьогодні загроза розколу з боку таких "попутників", якими є і вихідці з "Нової хвилі", і частина членів колишньої ПДВУ, і ряд політиків-одинаків, на зразок Михайла Сироти чи Романа Безсмертного, - існує більше теоретично, але з наближенням виборів вона обов`язково буде так чи інакше матеріалізуватися. Основи можливого конфлікту загальновідомі: незбігання позицій лідерів народних демократів у ставленні до влади (і в першу чергу, до "гаранта Конституції"), суперечки щодо стратегії і тактики НДП на парламентських виборах 1998 року.
Постійно наголошуючи на підтримці стратегічного курсу Президента, народні демократи не можуть досягти консенсусу у ставленні до окремих засобів його реалізації. Якщо, наприклад, Євген Кушнарьов чи Роман Безсмертний "за посадою" повинні беззаперечно підтримувати будь-які кроки Президента, то ті лідери НДП, які менше залежать від указівок з Банкової, зокрема Олександр Ємець, можуть дозволити собі більш критичну позицію. Схоже спостерігається і в стосунках з урядом. Поки що протиріччя між нардемами-міністрами та нардемами-депутатами не набули конфронтаційного характеру. Однак ситуація, що складається із законом "Про Кабінет Міністрів", досить яскраво ілюструє гостроту існуючих проблем.
Щодо виборів, то тут основне питання полягає в тому, з ким блокуватись. Якщо західноукраїнські нардеми бачать основним союзником Народний рух, то на Сході така позиція не сприймається. Натомість постає бажання співпрацювати з лібералами та Міжрегіональним блоком реформ, що, в свою чергу, викликає протести галичан. Побачимо, що відбуватиметься на з`їзді, але суперечки поступово починають загострюватися. Жорстка критика партійного керівництва львівською парторганізацією, перехід ряду місцевих осередків НДП до Християнсько-демократичного союзу "Вперед, Україно!" вже стали "першими ластівками" в результатах цієї дискусії.
Навряд чи можна очікувати, що на з`їзді відбудеться розкол у досі монолітних лавах народних демократів, однак не слід забувати: рушниця, яка з`являється напочатку, пізніше обов`язково вистрілить. Консолідуючись не за ідеологічним, а за корпоративним принципом, маючи досить аморфну політичну платформу, народні демократи раніше чи пізніше мусять пройти стадію, через яку свого часу пройшли і Рух, і соціалісти, і ліберали. Протиріччя, які існують "за визначенням", не можуть лишатися в рамках внутріпартійної дискусії. І чим ближче до виборів вони стануть доконаним фактом, тим згубнішими будуть їхні наслідки, тим більша ймовірність того, що "ілюзії влади" так і залишаться ілюзіями.
