Під час затвердження виборчих комісій допущено порушення

Ось лише один фрагмент із виступу в Жовтневому райсуді юриста міськвиконкому Віктора Лисевича, який доводив цілковиту «безсторонність» міської влади й, зокрема, секретаря міськради О.Прокопенка під час формування виборчих комісій:

«Я не раз прослухав стенограму (сесії міськради від 14 вересня ц. р. — М.А. ) і спеціально попросив, підкреслюю, спеціально попросив не робити жодної фальсифікації, знаючи дуже добре, як це в суді може згодом «спливти», — заявив представник міськради Лисевич. — А було написано (на магнітній плівці. — М.А. ) чотири голоси. Тим більше, що голова лічильної комісії міськради Лобода...»

Суддя Михайло Мірошниченко зупинив відповідача, попросивши уточнити: а що, без спеціального прохання зробили б інакше? І представник міськради повторив, видаючи «кухню» підготовки матеріалів для суду: «Ще раз кажу: я спеціально попросив, щоб написали так, як воно є. Можливо, вони могли написати не так...»

На жаль, ця обмовка та неузгодженість у судовому процесі виявилися непоодинокими. Проте одні документи, що стосувалися з'ясування обставин, головуючий на суді М.Мірошниченко залучав до судової справи, а інші вважав зайвими. Варто лише зазначити: цікавили суд документи відповідача і не цікавили ті, які пропонували заявники — довірені особи кандидата на посаду президента Є.Марчука. Наприклад, депутат Л.Мендельсон марно просив суддю звірити списки членів виборчих комісій, які були роздані деяким депутатам на вересневій сесії міськради, з тими, які суд перед тим прийняв від суб'єкта сторони відповідача В.Лисевича... Природно, що було неможливо не врахувати жодного порушення з низки явних порушень нормативних актів, яких припустилися працівники апарату міськради під час підготовки і «проштовхування» оскаржуваного рішення «Про затвердження дільничних виборчих комісій». Приміром, учасникам судового спору стало абсолютно зрозуміло, що для прийняття вересневою сесією зазначеного рішення всупереч протестам ряду депутатів і Конфедерації політпартій Одеси конче потрібні були й голоси депутатів, відсутніх на пленарному засіданні з тих чи інших причин. А принаймні один із тих, хто погодився подати свій голос за проект підготовлюваного рішення з «виборчого» питання, напередодні відбув у відрядження. Інші так само не змогли ознайомитися з останніми змінами, внесеними в документ, бо робилося це в секретаріаті міськради буквально в останні години перед початком сесії. Тож, як можна вважати рішення міськради проголосованим цими членами міськради, про що засвідчив протокол, коли про внесені істотні зміни до рішення відсутні на сесії депутати Лемза, Кульбаченко, Меремс апріорі не могли знати? Ніхто в суді й не заперечував: усе так, але в іншому випадку міськрадівське рішення не вдалося б «протягнути»! Ну а суду, в свою чергу, залишилося визнати, що подібні «недоліки» не мають істотного значення. Так, власне, й сталося. Суддя М.Мірошниченко ухвалив вердикт: відмовити в задоволенні позовних заяв довірених осіб кандидата на посаду президента України Євгена Марчука і визнати рішення міськради від 14 вересня ц.р. законним. Однак на процесі підтвердилися факти різко непропорційного розподілу керівних посад у створених 336-ти дільничних виборчих комісіях, чим, безумовно, ущемлено інтереси окремих кандидатів на посаду президента, в тому числі Є.Марчука (представників від одних партій, що стали головами виборчих комісій, буквально в 5–10 разів більше, ніж у конкурентів).

«Суд вважає, — змушений був констатувати М.Мірошниченко, — що під час підготовки і проведення сесії міськради 14 вересня ц. р., де затверджено склад дільничних виборчих комісій, мали місце недоліки і дрібні порушення регламенту міськради. Проте вони не мають істотного значення і не можуть вплинути на законність і обгрунтованість прийнятого в цьому питанні рішення». Як мовиться, суду видніше — могли чи не могли.

А збоку все виглядає так, що перед нами — перший прецедент ставлення третьої гілки влади до справедливого розгляду можливих «виборчих» спорів.