Підписання Угоди про асоціацію з ЄС: на два не ділиться

Підписання Угоди про асоціацію та поглиблену і всеосяжну Зону вільної торгівлі між Україною та ЄС — вирішальне вже не тільки для України та регіону Східної Європи,  а й для збереження балансу сил великих держав на глобальному рівні. І це підписання повинне відбутися вже найближчим часом, оскільки цього року відбудеться переобрання Європейського парламенту (травень) та Європейської комісії (вересень), а Україна не може знову втратити цю можливість. Угода має комплексний характер, включає політичну асоціацію та економічну інтеграцію двох сторін. За відсутності позиції нової української влади, європейські партнери у своїй заяві (від 7 березня цього року) заявили про готовність підписати політичну складову як пріоритетну, без економічної частини.

Українська сторона підтримала таку пропозицію і 13 березня Верховна Рада ухвалила постанову, якою уповноважила прем’єр-міністра якнайшвидше укласти Угоду про асоціацію в частині політичної асоціації після узгодження відповідних часових рамок. Постанова цілком логічно наголошує на потребі активізувати підготовку Програми імплементації Угоди та створенні національної системи координації цієї діяльності. Однак питання про відокремлення підписання політичної та економічної складових викликає більше запитань, аніж дає відповідей.

У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ЦІННІСТЬ ЦІЛІСНОЇ УГОДИ?

Сьогодні Угода про асоціацію — це готовий цілісний документ. Логіка  і внутрішня структура цього документа не дозволяє розривати його на частини. Документ побудований на внутрішній взаємозалежності його складових, має струнку систему статей, які містять посилання на різні частини угоди. Водночас, із політичного та юридичного поглядів, гнучкість документа полягає у можливості відтермінувати реалізацію окремих його частин зі збереженням цілісності тексту. Тому сьогодні українська сторона може  погодитися на відтермінування імплементації торгівельної частини, але в жодному разі не на розрізнення в часі підписання окремих частин. Пріоритетним для України є підписання документа в цілому.

ЄВРОПА ЯК ЦЕНТР ПРИТЯГНЕННЯ ТА ВПЛИВУ

Якщо подивитися на подібні Угоди про асоціацію ЄС із іншими країнами (Польща, Чехія, Угорщина, Чилі), то вони мали зазвичай  простішу структуру і різне змістовне наповнення. Підхід ЄС полягає в тому, що кожна нова угода повинна відповідати конкретним умовам та політичним особливостям країни, з якою підписується. Зазвичай, глибина співпраці з країнами, що підписали Угоду про асоціацію, є меншою, ніж із повноправними членами ЄС.  Тому ЄС запропонував асиметричну угоду для України, що передбачає відмінності в зобов’язаннях сторін і довший перехідний період для української сторони, зокрема, щоб зобов’язання зі сприяння торгівлі не застосовувалися раніше, аніж країна зможе їх виконати.

11 березня цього року Єврокомісар із питань торгівлі Карел де Ґухт заявив, що Угоду про асоціацію з Україною підпишуть найближчим часом. Він закликав Європейський парламент і Раду ЄС пришвидшити процес ухвалення, щоб норми про зниження торгівельних тарифів запрацювали до червня. Іншими словами, європейська сторона готова застосувати положення про Зону вільної торгівлі з Україною навіть без формального підписання. ЄС заявив, що має намір ухвалити «односторонні дії, що дозволять Україні здобути суттєві вигоди від положень, запропонованих глибокою та всеосяжною Зоною вільної торгівлі». Це передбачає застосування норм щодо імпорту товарів, зменшення тарифів та відкриття нульових тарифних квот через так звані автономні торговельні заходи.

Україна зі свого боку зацікавлена не лише у впливі на політичну систему, а й у інтеграції її економічної системи в європейський внутрішній ринок. Проте цей процес обумовлений певними політичними обставинами.

ЗАЛЕЖНІСТЬ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ ВІД МАНІПУЛЯТИВНИХ ДІЙ РОСІЇ

Розірвання Угоди на дві окремі частини призведе до того, що буде втрачено її цілісність та загалом нормальність. Це дасть підстави для маніпуляцій та нових інформаційних провокацій серед населення Східної України з боку Росії, яка буде апелювати до того, що європейський курс розвитку не пропонує жодних реальних альтернатив для покращення  економічної ситуації.

Якщо сьогоднішній український уряд готовий відмовитися від підписання торгівельного блоку Угоди з ЄС через застереження щодо ймовірної негативної реакції Росії на такий крок, то функцію відстоювання європейського курсу повинне взяти на себе громадське суспільство. Протягом 2007—2012 рр. було проведено 21 раунд переговорів щодо підготовки Угоди про асоціацію між Україною і ЄС; це напрацювання не можна втрачати.  США та ЄС офіційно засуджують поведінку Росії щодо її вторгнення на територію України та оголосили про запровадження санкцій щодо РФ.

Росія навіть мінімально  не готова допустити запровадження Україною європейських стандартів життя, управління чи ведення бізнесу. І, як показує досвід, Росія ще перед Вільнюським самітом ЄС (27-28.11.2013) під вигаданими приводами порушувала двосторонні домовленості про економічну співпрацю та блокувала торгівлю з українськими виробниками, здійснюючи прямий  необґрунтований  економічний тиск на українську сторону. На тлі тривалого й послідовного просування європейської інтеграції українським урядом, негативний результат у формі відмови українського уряду від підписання Угоди і зумовив відчуття обдурених сподівань та широкий спротив українського суспільства.

Тому критичним є позитивне вирішення питання про підписання цілісної Угоди, без виключення торговельно-економічного блоку. І це може, без перебільшення, стати найважливішим досягненням незалежної України.

КОМЕНТАР 

Олександр СУШКО, директор Інституту євроатлантичного співробітництва:

— Були серйозні дискусії на тему чи підписувати негайно (Угоду. — Ред.) чи дочекатися виборів в Україні і формування повністю легітимної влади, яка відповідатиме за країну та за подальшу політику. Оскільки були ці дві точки зору, то всі сторони дійшли компромісу.

Насправді, цей документ не розділяється на дві частини — угода одна. Але сама процедура підписання розділяється на два етапи. Для юридичної практики — це, доволі, незвично. Принаймні, мені невідомі прецеденти такого підходу, але зрозуміло, що це було політичне рішення. Тобто, укладається спеціальний протокол, згідно з яким, сама  процедура розподіляється на два етапи.

Основний мотив, щоб остаточний підпис поставили ті керівники України, які пройдуть випробування виборів і можуть нести повну відповідальність за впровадження цієї Угоди.

Один уже відклав підписання цієї Угоди (йдеться про Віктора Януковича. — Ред.). Сподіваюсь, що урок Вільнюса добре засвоєний керівництвом України. Декому це взагалі коштувало політичного життя. Тому, думаю, це надовго відіб’є у керівників держави бажання гратися з такими речами.

P.S. В інтерв’ю «Дню» виконуючий обов’язки міністра закордонних справ України Андрій Дещиця відзначив, що Угоду про асоціацію буде підписано повністю. «Але не будуть уведені в дію всі розділи цієї угоди, зате будуть перераховані розділи, які будуть введені пізніше», — наголосив він. Водночас, за його словами, ці розділи будуть «реалізовуватися і вводитися в життя відповідно, коли дозріють».