Підручникам потрібна реформа

Із переходом на 12-річну систему освіти у загальноосвітніх школах зміни торкнулися не лише терміну навчання школярів, а й навчальних програм, які передбачають розробки нових підручників. Чи змінилася їхня якість, змістове наповнення та чи доступні вони кожному школярові — саме ці актуальні питання вивчали організатори проекту «Громадські платформи освітньої реформи в Україні» протягом 2007 року. За даними моніторингу шкільних підручників, який охопив школи Полтавщини та Одещини, фахівці дійшли невтішних висновків. Так, мова, якою написані тексти підручників, часто не відповідає віковим особливостям учнів (обтяжена науковими термінами), зміст навчальних посібників розходиться із діючою програмою навчання, іноді у них відсутні актуальні теми, пов’язані з реальним життям. Серед інших негативних рис експерти наголошують на низькій якості друку та дизайну, багаторічному термінові використання, недоступних цінах, незрозумілих малюнках, а також на непідготовленості авторів до написання навчальної літератури.

— Просто скаржитися на неякісні підручники — це марна справа, — розповів керівник проекту «Громадські платформи освітньої реформи в Україні» Георгій Касьянов. — Щоб вирішити проблему, треба діяти і пропонувати конкретні рішення. У ході моніторингу підручників у регіонах ми дійшли висновку, що підвищити їхню якість неможливо без залучення європейського досвіду. А це включає розробку нових технологій виготовлення підручників, залучення вчителів-практиків до їхнього написання, а також врахування думок учнів та батьків під час їхньої апробації.

Наразі при створенні підручника видавці та автори уникають численних випробувань навчальної книги (вивчення нового посібника вчителями, проведеннями за ними пробних уроків). Як переконаний кандидат філософських наук, проректор Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Сергій Клепко, без апробації неможливо з’ясувати, чи відповідає підручник державним стандартам, чи зрозумілий він учням і наскільки його зміст відповідає програмі. Якщо включити ці випробування у процес підготовки підручників, він триватиме мінімум три — чотири роки. Нині на вихід підручника у світ в Україні витрачається всього рік. Тому, щоб підвищити якість підручників та уникати помилок при їх виданні, за словами пана Клепка, треба розробити більш планомірний та довготривалий процес їхнього створення.

На якість підручників, за словами заступника редактора газети «Підручники та посібники» Ярослава Гап’юка, також впливає дизайн: часто різностильові та декоративні малюнки, які нічого не означають, лише ускладнюють сприймання тексту учнями. Працюючи над художнім оформленням слід пам’ятати, що воно не лише формує у школярів естетичні смаки, а й впливає на ведення ними записів у зошитах. Пан Гап’юк радить вітчизняним дизайнерам звертати увагу на оригінальну подачу ілюстрацій іноземних видань: вирізані та збільшені фрагменти репродукцій картин, малюнки побутової тематики та синхронні таблиці «Життя видатних осіб» у підручниках з історії тощо.

За словами президента Асоціації директорів приватних загальноосвітніх навчальних закладів Євгена Медреша, справжнім провалом у системі освіти також є відсутність вибору підручників для вивчення певної шкільної дисципліни (для одного шкільного предмету повинно існувати мінімум п’ять різних підручників). Доволі часто вчителі стверджують, що посібники з літератури та історії надто заідеологізовані, тому учні вивчають не реальні факти, а авторські думки. Щоб подолати цю кризу, на думку пана Медреша, у системі освіти потрібно створити громадсько-професійний орган, який контролюватиме процес підготовки та апробацій шкільної навчальної літератури. Бо наразі, окрім Міністерства освіти та науки України, у державі немає інших освітніх структур, які б займалися проблемою випуску навчальної літератури.

КОМЕНТАР

Олександр ЛЯШЕНКО, академік-секретар відділення дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті Академії педагогічних наук України:

— Проблема якості шкільних підручників досить давня. В усі часи молоде покоління прагнуло здобувати освіту за якісними книжками. Бо від якості підручника залежить результативність та ефективність навчання та отриманих знань. Тому у контексті переходу до 12-річної освіти в Україні ця проблема набирає значного масштабу, бо учнів треба забезпечувати новими підручниками. Наразі школярі молодших класів навчаються за книгами нового покоління, поступово на них переходять учні 5—6 класів. Але на кожному етапі навчального процесу необхідно аналізувати, наскільки ці книги відповідають потребам суспільства та педагогічним вимогам. Від цього залежить ставлення громади та освітян до навчальної книги, а також якість знань.

Моніторинг якості підручників повинен наштовхнути нас на кардинальні зміни і в системі освіти — підручники мають стати доступними та привабливими для школярів. Нині 40% батьків не можуть купити необхідні підручники, здебільшого це малозабезпечені сім’ї. Звісно, навчальна книга не може бути абсолютно безкоштовною, але ціна на неї повинна бути помірною. На мій погляд, наша освіта має розвиватися за принципом: державний стандарт повинен бути один, навчальних програм — кілька, а підручників ще більше. Тоді можна говорити про подолання кризи.