Після Йордану – на весілля!
19 січня православні та греко-католики відзначають велике свято — Хрещення Господнє
За Євангелієм, Іоанн Предтеча хрестив 30-річного Ісуса Христа на річці Йордані. Одразу після цього сталося Богоявлення: на Ісуса зійшов Святий Дух в образі голуба, а Бог-Отець назвав його своїм сином. Відбувалося це у місцевості Віфавара, за чотири кілометри від впадання Йордану у Мертве море. Народні назви Хрещення — Йордан та Водохреща.
Здавна вірили, що на Йордан вода набуває цілющих властивостей, які зберігає протягом року. Нині дехто переконаний, що цілющою стає навіть вода з-під крана — і рано-вранці біжить до ванни «оздоровлюватися». Люди — і віруючі, і звичайні «моржі» — на Хрещення пірнають в ополонки. Цілюща чи ні, але крижана вода бадьорить і загартовує організм. Віруючі освячують пляшки й бутилі води у церквах. Потім цю воду дають пити хворим, нею освячують приміщення. Зауважують, що хрещенська вода довго не псується — ледь не роками.
ПІРНАЮТЬ УСІ! НА ФОТО — КИЇВСЬКИЙ ГІДРОПАРК НА ВОДОХРЕЩА ЦЬОГОРІЧ. НЕ ОДИН РІК БАГАТО ЛЮДЕЙ ПРИХОДЯТЬ ТУДИ НА СВЯТО, ЩОБ ЗАНУРИТИСЯ В ОПОЛОНКУ
Цікаво, що до Йордану жінки намагалися не полоскати білизну у водоймах: вірили, що там чорти сидять і можуть вчепитися. Також до Хрещення, протягом усіх зимових свят, по воду ходили лише чоловіки. А освячена вода була своєрідним косметичним засобом: дівчата кидали у неї калину чи коралі і вмивалися, щоб щічки були рум’яними. Красу наводили недарма: після Водохреща починався весільний сезон, що тривав до Великого посту. Молодь збиралася на вечорниці, родини ходили одне до одного в гості — веселощами наближали весну. Звісно, на радісних гуляннях із друзями час плине непомітно!
