Почекати до березня

Ажіотажу вчорашнє засідання в Апеляційному суді Києва не викликало. А мало («День», №7 від 17 січня 2014 р.). Журналісти, звичайно, прийшли, але як на робочу буденну подію. А не як на резонансну справу, яка тягнеться чотирнадцятий рік. В цей день розглядалася апеляція на вирок екс-начальнику Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексію Пукачу. Одразу зазначимо — розгляд цієї справи в результаті перенесли на 11.00 12 березня. Про деталі судового засідання, а дуже важливим є показати характерну поведінку кожної сторони процесу, ми напишемо у п’ятничному номері. Сьогодні ж зупинимося на окремих, але дуже показових заявах учасників суду.

   Якщо не враховувати, що засідання фактично почалося з того, що до зали першими зайшли — разом (!) судді та прокурори, а іншим учасникам процесу це дозволили зробити пізніше (хоча вони є такими ж сторонами судового розгляду, як і прокуратура), в цілому суд на даному етапі склав, якщо можна так сказати, хороші враження. Було задоволено клопотання журналістів на відео- і фотофіксацію (пишучим журналістам дозволили зайти раніше). Ще однією новиною стало клопотання потерпілого у справі громадського діяча Олексія Подольського, який просив суддю долучити до процесу у якості свого представника народного депутата двох скликань Олександра Єльяшкевича. Суд задовольнив прохання. 

Одним з характерних моментів засідання став розгляд питання — судовий процес має бути закритим чи відкритим? Адже, як відомо, у Печерському суді справа проходила в закритому режимі. Про велике значення цієї справи для суспільства і журналістів, напевно, говорити не треба. Всі і так все розуміють. Хіба може бути державна таємниця у резонансній справі, де, по суті, розглядається вирок Системі? Можливо, але лише у певних випадках. Надамо з цього приводу слово сторонам процесу.

Представники Генеральної прокуратури: «Ми вважаємо, що розгляд у закритому режимі цієї справи є обґрунтованим. Кримінальна справа має гриф: «Цілком таємно». Про це прийнято рішення експерта з державної таємниці. Крім того, щодо особи, яка є засуджена — Пукач, задіяні засоби безпеки. Сподіваємося, що і надалі ця справа розглядатиметься у закритому режимі».

   Представниця інтересів Мирослави Гонгадзе — Валентина Теличенко: «Судовий розгляд у першій інстанції відбувався в повністю закритому режимі. Хоч я була переконана і залишаюся на цій позиції, що можна було частково відкрити процес, тепер вже на етапі апеляційного розгляду, я не бачу аргументів за те, щоб цей процес був навіть частково відкритим. Тому що інакше порушується процедура. Не дивлячись, що інтерес до цієї справи великий — процес має бути закритим».

Потерпілий Олексій Подольський: «Я не погоджуюся з пані Теличенко. Я продовжую наполягати, що 95% цієї справи не містить жодної державної таємниці. Єдина причина, через яку закрили цю справу, — це для того, щоб громадськість не знала обставин цієї справи і не порівнювала з тим, що відбувається сьогодні: використання «наружки» МВС і певних закритих правоохоронних органів в політичній боротьбі. Цікаво виходить, що єдине, що містило державну таємницю — це прізвища тих свідків, які продовжують працювати в міліції і які потребують захисту таємницею, тому що вони виконують оперативні функції. Закритих засідань могло бути не більше десяти. Більше немає там ніяких таємниць. Засідання однозначно має бути відкритим».

Представник Олексія Подольського — Олександр Єльяшкевич: «Це надзвичайно важливо, якщо все ж таки держава у вигляді Апеляційного суду зробить цей процес відкритим. Я хочу нагадати вам, що колишній президент Віктор Ющенко особисто в ПАРЄ обіцяв, що цей процес буде відкритим. Я також хочу звернути вашу увагу і на те, що за цією справою слідкує не тільки європейські інституції, а й Гельсінська комісія Конгресу США. На вас лежить дуже велика відповідальність. Якщо ви ухвалите правильне рішення і все-таки відкриєте процес для суспільства. Особливо це важливо зараз, коли насильство захлиснуло столицю». 

Адвокат Олексія Пукача — Григорія Демиденка виступив за закритість процесу, але аргументи почути було складно (говорив дуже тихо). 

Особливістю суду стала заява Олексія Пукача, з яким журналістам вдалося поспілкуватися в перерві. Він, зокрема, сказав: «Єдиний, хто каже правду — потерпілий Подольський. Він хоче і домагається істини. А ще покійна мати Гонгадзе — Леся. Всі інші брешуть. В тому числі, свідки. Я визнаю тільки те, що каже Подольський. Коли він каже правду, я готовий стати на коліна і перехреститися. Я підтримує його у тому, що винуватий перед ним».