Погляд через століття

1917 рік став певною мірою знаковим, символічним рубежем. Революційні події, що відбулися тоді в Україні та Росії, справили (як би ми не ставились сьогодні до них) колосальний вплив на історію цих двох країн, історію Європи й людства. Впродовж 5 днів (!) була «безкровно» — так здавалося тоді — зруйнована 300-річна імперія Романових. Це викликало потужний вибух українського національного відродження, бо вперше на понад 200 років, від часів Полтавської катастрофи, наш народ отримав шанс здобути власну суверенну, демократичну соборну державу. Як відомо, попри самовіддані, героїчні зусилля українців, цей шанс не було реалізовано, що мало воістину трагічні наслідки для історії України ХХ століття. Російська революція, що починалась у лютому 1917-го під демократичними гаслами, зазнала тоталітарної злоякісної мутації.

Зараз, через 100 років, ми мусимо дати чесні відповіді на такі запитання:

- Чому так трапилося? Хто несе відповідальність за поразки й чи були альтернативні шляхи розвитку?

- Від чого застерігають нас уроки 1917-го?

- Якими були передумови революцій та їх причини? Чи були вони інспіровані якимись зовнішніми силами?

- Яким був стан українського суспільства у 1917 році і якою мірою це вплинуло на перебіг подій?

Відповіді на ці та інші аж ніяк не «абстрактні» сьогодні питання, 10 лютого на круглому столі в редакції «Дня» шукали добре відомі нашим читачам автори: професор Станіслав Кульчицький, доктор історичних наук, завідувач відділу Інституту історії України НАН України; Володимир В’ятрович, керівник Українського інституту Національної пам’яті; Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, публіцист, постійний автор «Дня», лауреат Премії імені Джеймса Мейса.

Також у круглому столі взяли участь журналісти «Дня» Анна Шеремет, заступник головного редактора «Дня», Іван Капсамун, редактор відділу політики, лауреат Премії імені Джеймса Мейса та Вадим Лубчак, редактор відділу веб-редакції та новітніх медіа.

«Тема круглого столу, ініційованого «Днем» — надміру актуальна, — зауважує Станіслав Кульчицький. — Дуже багато паралелей виходить на сучасну епоху з тим, що відбувалося 100 років тому. Мені здається, що це пояснюється тим, що завжди народ ласий до популізму. Якщо до простих людей звертаються з якимись принадними пропозиціями, вони реагують позитивно. Тоді більшовики були абсолютними популістами. Вони в 1917 році, коли тільки все починалося, мали одні гасла, свою програму… А потів раптом в середині 1917 року все змінили. «Фабрики — робітникам» – цю тезу по-різному почали інтересувати. З одним гаслом вони взагалі провалилися: «Землю – селянам». Хотіли передати землю під управління рад. Але відмовилися від ідеї і взялися за ідею, яку висловлювали їхні суперники соціалісти революціонери – зрівняльний поділ, «чорний переділ»… Викликає тривогу те, що в нас багато людей зараз ведуться на популізм. Вірять, коли їм пропонуються прості рішення складних питань».

За словами історика, увесь підсумок 1917 року треба переосмислювати і щодо наших, власне українських невдач, і щодо «озброєння» суперників. «Сучасна Росія насправді має ту формулу влади, яку придумав Ленін, - продовжує Станіслав Кульчицький. – В чому її суть? Партія поділяється на дві частини – одна носій суто диктатури, а друга, так би мовити радянська, обернена обличчям до народу. І ця друга частина формується завдяки виборам. Але самі вибори, як тоді, так і зараз в Росії, проходять без виборів. Склалася стала система влади, яка тримає за «горло суспільство» і дестабілізує інші країни».

Найцікавіші екстракти круглого столу читайте в найближчих номерах «Дня».