Погляд углиб країни

Снігова буря, що вирувала 13 листопада, не завадила багатьом дістатися київської галереї «Лавра», щоб побачити нашу цьогорічну фотовиставку в останній день її роботи. Ці сміливці ще й допомогли нам підрахувати «бюлетені» з голосами відвідувачів, щоб визначити володаря «Призу глядацьких симпатій», — а це було непросто, адже загалом виставку подивилось майже десять тисяч осіб.

Зізнаємося, для нас дізнатися переможця у цій номінації завжди дуже цікаво. Це підсумок певного соціологічного дослідження, завдяки якому ми бачимо, що наші громадяни вважають важливим у житті країни. І цього року ми не обмежились визначенням трьох переможців, а створили ТОП-10 знімків, які найбільше сподобалися глядачам. Хочемо, щоб ви могли порівняти цей рейтинг із власними вподобаннями.

Отже, ТОП-10 кращих світлин на думку відвідувачів виглядає так:

Перше місце в номінації «Приз глядацьких симпатій» — робота «Наодинці з другом» Анастасії ІВАНОВОЇ (смт Любашівка Одеської області)

Друге місце – «А гусочку не віддам» Наталії ШОРОМОВОЇ (м. Київ)

Третє місце – «Серце Карпат» Євгена МАЛОЛЄТКИ (м. Київ)

Четверте місце – Євген МАЛОЛЄТКА, м. Київ — робота «ЗОРЯНЕ НЕБО НАД НАМИ І МОРАЛЬНИЙ ЗАКОН УСЕРЕДИНІ НАС»

П’яте місце – Олексій ІВАНОВ, м. Київ — робота «ТИ ЗШАЕШ, КУДИ ЙТИ?»

Шосте місце – Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ, м. Кропивницький — робота «ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ»

Сьоме місце – Анна ЧАПАЛА, м. Полтава — робота «БЕРЕГИНЯ»

Восьме місце – Євген СТЕПАНЕНКО, м. Київ — робота «ПАМ’ЯТНИК УКРАЇНСЬКО – РОСІЙСЬКІЙ ДРУЖБІ»

Дев’яте місце – Артем СЛІПАЧУК, «ДЕНЬ», — робота «ІДИЛІЯ»

Десяте місце – Юрій ВЕЛИЧКО, с. Молодіжне Дніпропетровської обл. — робота «ДОРОГА ГІЛЬЗ»

Додамо, що володарі перших трьох місць у номінації «Приз глядацьких симпатій» отримають подарунки від редакції — річну передплату на газету «День», глянець «Маршрут №1», книжки «Сила м’якого знака», «Повернення в Царгород», «Україна Incognita. ТОП-25», «Сестра моя, Софія...» і наші «скрині скарбів».

ФІЛОСОФІЯ І ТРОХИ ГУМОРУ

Одразу впадає в очі, що нарівні з оптимістичними роботами, які традиційно отримують «Приз глядацьких симпатій», у рейтингу представлені світлини з трагічними сюжетами. Це можна сказати і про переможця — роботу «Наодинці з другом», де військовий лежить поруч із могилою побратима. Сама авторка Анастасія Іванова так написала у Facebook про цей знімок: «Сподіваюсь, що, поглянувши на це фото, кожен замислиться над тим, чи вартий він такого Друга...».

Також серед робіт, які найбільше вподобали відвідувачі, — вражаючий у простоті знімок «Пам’ятник українсько-російській дружбі» зі снарядом, що стирчить із землі. А ще — метафорична «Дорога гільз».

Люди відзначають й іронічні життєві фото. Як, наприклад, «Попит і пропозиція» — хоча ця світлина чорно-біла, вона насичена емоціями, дуже соковита. Такса з недовірою озирається на господаря, вони разом бредуть у сильний сніг, песик наче питає: «Ти знаєш, куди йти?», — такий сюжет ще одного фото зі складеного глядачами рейтингу.

Очікувано, що у ТОП-10 потрапили одразу кілька світлин володаря цьогорічного Призу Призів «Золотий День» Євгена Малолєтки. Роботи Євгена дуже різні за сюжетами і характерами. «Зоряне небо над нами і моральний закон усередині нас», світлина, що власне отримала Приз Призів, зроблена на Донбасі, але на перший план виходить не так військова тематика, як філософія, роздуми про цей самий моральний закон. А от «Серце Карпат» — це про красу, яку треба берегти. На цій фотографії зображено озеро Синевир з висоти у кількасот метрів.

«ЗДАЛОСЯ, ЩО ЦИФЕРБЛАТ ГОДИННИКА ЗНИК»

Серед світлин, які відзначила «Чорноморська телерадіокомпанія», одна потрапила і в ТОП-10 від глядачів — це «Берегиня» Анни Чапали. Друга робота, яка отримала нагороду від ТРК, — «Татові руки» Віталія Носача. «Ці неймовірні, до глибини чуттєві, щирі та відкриті дитячі очі, ці сповнені любові та ніжності батьківські обійми та вулкан емоцій, — каже про «Татові руки» Любов Короп, тимчасово виконуюча обов’язки президента «Чорноморської телерадіокомпанії». — У нагороджених нами двох світлинах — душа. Життя і смерть. Любов і плач. Все це захоплює, затягує магічною силою. Вчить нас більше любити життя, цінувати кожну хвилину, любити тих, хто завжди чекає вдома. А взагалі враження від фотовиставки чудові. Коли знайомилася зі світлинами, представленими на цьогорічному конкурсі, було відчуття, що циферблат годинника зник, і ти розчинився в миттєвості, яку так вдало і талановито передали фотомитці. Завдяки таким заходам, як ваша виставка, ми можемо споглядати й милуватися геніальністю і щирістю нашого народу. Це неперевершена можливість для українських фотомитців проявити свою творчість, вміння і погляди».

А от Посольство Республіки Туреччина в Україні нагородило світлину «Фронтмен», зроблену дев’ятирічним Денисом Грищуком із Києва. «На цій фотографії зображені діти, і її автором також є дитина. Це для нас дуже символічно, оскільки цього року в Анталії тривала виставка Antalya EXPO, однією з тем якої були діти. Не забувайтє, що діти — це наше майбутнє», — пояснив вибір Берат Йилдиз, аташе з питань культури та інформації Посольства Республіки Туреччина в Україні, вельми зворушений знімком, на якому хлопчик тримає мікрофон для малюка, що вмостився за синтезатором.

Світлину, де зображені діти, нагородило й Посольство Азербайджанської Республіки в Україні. Йдеться про роботу «Цікаві характери» давньої учасниці нашого фотоконкурсу Наталії Кравчук. «Обрали цю фотографію, тому що в одному кадрі показані різні емоції дітей, — коментує Фарід Бабаєв, перший секретар посольства Азербайджанської Республіки в Україні. — Взагалі враження від виставки дуже хороші. Ми регулярно підтримуємо цей проект і завжди раді такій співпраці. Сподіваємося, вона продовжуватиметься».

Фотографу Олексію Комаровському близькі роботи з птахами (нагадаємо, у нашому конкурсі давно існує номінація «Птахи водойм України»). Олексій є активістом руху бьордвотчінгу (від англійського виразу «bird watching», тобто «спостереження за птахами»), його робота «Білі комірці» отримала приз від громадської організації «Українське товариство охорони птахів». «Фотовиставка «Дня» — це щось неймовірне! І поруч з портретами військових, світлинами з АТО, образами політиків для мене особливе значення відіграють роботи, присвячені птахам. Звичайно, не міг не надіслати свої спостереження на конкурс «Дня». Зробив це вперше, однак моя робота пройшла й одразу отримала відзнаку, — розповідає Олексій. — Фотографія — це неймовірний інструмент боротьби, зокрема за права тварин і птахів, адже може передати соціальне значення явища, показати його характер. Однак моя робота має більш художнє значення, показує естетику природи. «Білі комірці» зробив у столиці, на Святошинських озерах. На знімку — озерні чайки, які живуть в нашому місті, гніздяться у межах населеного пункту і не бояться людей».

«НЕДОЛЮБЛЕНИЙ САД» І ЖИТТЄРАДІСНА «ГУСОЧКА»

Щороку виставку «Дня» відвідує чимало школярів, причому, не лише з Києва. Так уже втретє колективний візит на фотовиставку роблять наші друзі з Літківської загальноосвітньої школи імені М.П. Стельмаха, що у Броварському районі Київської області. Цього року вчитель історії Ярослав Сацьків приїхав на виставку разом з учнями восьмого, дев’ятого і десятого класів і з однією дівчинкою-семикласницею.

«Давно чекали цієї події! — каже Ярослав Франкович. — Ця виставка відрізняється від минулорічної. Торік був акцент на АТО, зараз інакше. Діти одразу набрали талончиків для голосування. Мене особисто одразу вразила фотографія «Позивний «Гал» Юрія Величка. А найбільше закарбувалась у пам’яті робота «Наодинці з другом». Довго стояли перед нею, дівчата просльозилися, світлина викликала багато емоцій. Ще є фантастична робота «Недолюблений сад» Олександра Клименка. Діти питали, чому сад на фото недолюблений. Пояснював: там стільки яблук, і вони вже погнили, ніхто їх не взяв. Яблуня вродила, а нікому її плоди не потрібні. Уявіть, як це — бути нікому не потрібним?».

Школярам сподобалися і життєрадісні світлини, як-от «А гусочку не віддам» Наталії Шаромової, динамічні знімки з птахами. «З нами поїхав один хлопчина із трохи проблемною поведінкою. Але на виставці треба було його бачити! Бігав, показував на різні світлини, кричав: «Дивіться, яка тут фотографія!», — усміхається Ярослав Франкович. — І стенд із призерами цікаво було побачити. Адже у нас є мобільна фотогалерея з роботами з ваших конкурсів, і там є світлина «Позивний «Сокіл», що й на цьому стенді».

До Літок наші друзі поїхали з подарунками — листівками і газетами.

«СВІТЛИНА З «Дня» — ЯК ОБЕРІГ МОЇМ ХЛОПЦЯМ»

Давно дружить із «Днем» і київська загальноосвітня школа №180. Вчителька Наталія Куриляк часто використовує матеріали з наших книжок і газети на уроках і, звісно, вона не могла пропустити фотовиставку. На подію приїхала з п’ятьма класами, у яких викладає художню культуру, зарубіжну літературу та християнську етику.

«Вражень дуже багато! Діти активно голосували, знімали на свої гаджети фотографії і потім обговорювали їх з батьками і в школі. Збиралися прийти на виставку ще, з родинами, — ділиться Наталія Куриляк. — Дівчатам сподобалась робота «А гусочку не віддам» — у них самих є молодші брати й сестрички, тому так запам’яталась робота. А ще — «Рукавички для мами» Олександра Хоменка».

У школі №180 світлини «Дня» використовують у роботі. «Завдяки вашим фото робили інсталяцію «Дві війни»: з одного боку — Друга світова,  з другого — нинішні українсько-російські визвольні змагання на сході. А в класі висить фотографія з «Дня», на якій мати зустрічає сина. Це як оберіг моїм хлопцям», — розповідає Наталія Куриляк.

Зараз у школі перечитують книги Джеймса Мейса з нашої Бібліотеки — учні готуються до Дня пам’яті жертв Голодомору. «Якось на книжковій виставці звернула увагу на стенд «Дня». Потім купила ваші «Екстракти». Зацікавилась, принесла до школи колегам. Після придбала «Україну Incognita», «Бронебійну публіцистику» — зараз не маю тільки новинки «Сестра моя, Софія...», — згадує знайомство з «Днем» вчителька. — Ваші матеріали дають можливість зацікавити дітей, вони починають інакше бачити світ. Важко знайти такий концентрований матеріал. Ваші книги — як пілігрими, ходять по школі з рук у руки і повертаються».

«День» навіть стимулює учнів школи до волонтерської діяльності. Після публікації нашого кореспондента з Дніпра Вадима Рижкова про Дніпропетровську обласну клінічну лікарню ім. Мечникова учні зі своїх коштів зібрали тисячу гривень на придбання дефібрилятора і переслали їх до закладу. 

Такі розповіді нас заспокоюють — школа «Дня» працює, і скоро ми побачимо, як її «випускники» розбудовують незалежну Україну.

До речі, протягом усього часу роботи фотовиставки у Києві нас розпитували, куди поїде цьогорічна експозиція. Приємно, що вже маємо запрошення до Глухова Сумської області та до Миколаєва. Все це вселяє надію, що суспільство готове сприймати смисли, які ми несемо. Можливо, не по всій Україні, але дуже важливо, що «острівки розуміння» існують. І заради такої зворотної реакції ми готові їздити містами і містечками країни. Тож слідкуйте за нашими анонсами...