Послання Вічності
У Національній філармонії України пройшов вечір «Музична культура Австрії»
Це вже п’ята програма циклу «Музична культура Європи». Автором ідеї цього творчого проекту є Юрій Сульдін, ведуча концертів — музикознавець Леся Олійник, виконавці — струнний квартет Post Scriptum і співачка Тамара Ходакова, а підтримали їх ініціативу — художній керівник філармонії Володимир Лукашев і директор Австрійського культурного форуму Олександр Байєрль.
На вечері прозвучали твори Віденської композиторської школи: від Гайдна до Шенберга. Нагадаємо, що в XVIII столітті Відень називали музичною столицею світу.
Віденська класична школа розкрила величезні можливості в різних музичних жанрах, головним чином у жанрі симфонії, опери, сонати, концерту, квартету, а також колосально вплинула на весь подальший розвиток музичного мистецтва.
Про музику Йозефа Гайдна — одного з засновників віденської класичної школи — його друг і молодший сучасник Вольфганг Амадей Моцарт писав: «Ніхто не в змозі робити все: і балагурити, і вражати, викликати сміх і глибоко зворушувати, і все однаково добре, як це вміє Гайдн». З творчістю Гайдна пов’язаний розквіт таких жанрів, як симфонія (їх у нього сто чотири, окрім загублених), струнний квартет (вісімдесят три), клавірна соната (п’ятдесят дві); велику увагу приділяв композитор концертам для різних інструментів, камерним ансамблям і духовній музиці.
Програму концерту музиканти відкрили досить рідко виконуваним Струнним квартетом соль-мажор (твір 64). Його Гайдн написав 1790 року (твір є класичним зразком тріумфуючого стилю композитора). Потім до уваги публіки було представлено Шостий струнний квартет сі-бемоль мажор, твір 18 Людвіга ван Бетховена, який квартет Post Scriptum присвятив 240-річчю з дня народження композитора. До речі, у даному творі вперше в камерній музиці Бетховена органічно об’єдналися в одне ціле протилежні образи. У першу чергу це стосується останньої частини квартету під назвою «Меланхолія». Світогляд маестро складався під впливом ідей Просвітництва і волелюбних ідеалів Французької революції, і композитор говорив: «Музика має викресати вогонь з грудей людських». Творчість Бетховена продовжувала традиції віденського класицизму і набувала рис нового, романтичного мистецтва.
У другій частині концерту ансамбль Post Scriptum виконав до-мінорну частину 12 Струнного квартету Quartettsatz, створеного в 1820 р. Францем Шубертом. Музикознавці досі гадають: чи було цей твір не закінчено, чи це експеримент автора (усічена форма). І хоча Шуберт жив недовго (всього 31 рік, він раптово помер від тифу), не отримавши такого визнання, яке випало на долю його великих попередників: Гайдна, Моцарта і Бетховена (жодна з дев’яти симфоній композитора не була виконана за його життя, з шестисот пісень було надруковано близько двохсот, а з двох десятків фортепіанних сонат — лише три. — Т. П.), і все-таки Шуберт встиг сказати нове слово в музиці, ставши одним з родоначальників нового напряму — романтизму. Відомий поет XIX століття Грільпарцер написав на скромному пам’ятнику Шуберту на віденському цвинтарі: «Тут музика поховала не лише багатий скарб, а й незчисленні надії»...
А завершував вечір Струнний квартет № 2 Арнольда Шенберга — засновника нової Віденської школи. Цей твір композитор написав 1908 року і присвятив дружині Матильді, яка захопилася другом їх сім’ї, художником Ріхардом Герстлем. Роман мав сумні наслідки: портретист покінчив життя самогубством, тому в двох останніх частинах квартету композитор ввів партію сопрано (сумну пісню на слова С. Георге виконала Тамара Ходакова). Творчість Шенберга відзначалася шляхетністю думок, смаком і чуттям у виборі співзвуч, дотепністю і лаконічністю. Композитор був прабатьком і комп’ютерної музики, що виникла з бажання упорядкувати форму твору подібно до того, як Шенберг упорядкував його висотний ряд. А головні відкриття композитора — атональність і додекафонія — не втратили свого значення до наших днів. Шенберг сильно вплинув і на музичну естетику ХХ століття. Своє творче кредо він сформулював так: «Мистецтво починається там, де закінчується розвага». Він писав для вічності — і тепер, майже шість десятиліть після смерті маестро ми можемо переконатися в правоті його естетичної позиції.
Цей концерт можна назвати подорожжю в часі і просторі. Кожен з музикантів Post Scriptum є віртуозом: Соня Сульдіна (перша скрипка), Віктор Іванов (друга скрипка), Орест Криса (альт) і Дмитро Глущенко (віолончель), а разом вони становлять високопрофесійний колектив, тонко відчуваючи виконувані ними твори. Таке враження, що над сценою витали духи композиторів-класиків, на вухо нашіптуючи музикантам — де й коли розставити акценти, і кожен звук відгукувався в душах слухачів, які довго не хотіли відпускати квартет. За овації публіку було винагороджено — на «біс» музиканти виконали «Повільну частину» — твір учня Шенберга — композитора-новатора Антона Веберна. В історії музики його творчість є високим вираженням ідей світла, чистоти, моральної твердості й неминущої краси. Виходячи з філармонії, глядачі запитували, коли наступний концерт цього самобутнього колективу, і дізнавшись, що 30 травня виконуватимуться твори композиторів Великої Британії, говорили: «Це не можна пропустити»!
