Потрапляння в «десятку»
Про реакцію російських пропагандистів на правдиву статтю Петра Кралюка
Для вченого, так само як і для публіциста, неабияким успіхом є резонанс його публікації – це є ясним свідченням того, що автор, образно кажучи, влучив у «десятку», відчув гострий болісний вузол сьогоденних суспільних проблем. Тим більш важливим є таке потрапляння в умовах українсько-російської війни. Конкретно: мова йде про надзвичайно хворобливу, нервову реакцію путінських офіційних пропагандистів на цикл статей філософа та письменника, постійного автора «Дня» Петра Кралюка під загальною назвою «Кордони розділення. Землі, які Росія не подарувала Україні». Цей цикл було опубліковано в книзі «Детокс» серії Бібліотека газети «День», а зараз він друкується кількома подачами на шпальтах нашої газети.
Що є найбільш показовим у такій реакції московських телепропагандистів (зокрема, сумновідомого Соловйова) на дописи Петра Михайловича Кралюка? Якщо спокійно перечитати цикл його статей, то можна пересвідчитися: йдеться про правдиві, історично вивірені наукові факти – факти, що доводять: обширні території, що перебувають у складі Російської Федерації, свого часу (часто зовсім нещодавно) мали значний відсоток або і більшість українського населення, українці освоювали ці землі, зробили дуже суттєвий внесок у їх розвиток. Мова йде про Стародубщину, східну Слобожанщину, Таганрог, землі на Дону, Кубань, частину Поволжя, Сірий та Зелений Клин… Соловйов та подібні йому зчинили на московських каналах неймовірний ґвалт, твердячи, що написане професором Кралюком є по суті висуванням територіальних претензій до Російської Федерації, таки собі «реваншизмом».
Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
Можна з повною відповідальністю стверджувати: це абсолютна неправда! У статтях Петра Михайловича Кралюка йдеться про правду історії, про те, що в усіх нині російських регіонах, які згадані, українці досить тривалий час складали доволі чималий відсоток населення, зроблене ними є невід’ємною складовою історії цих земель, без українців цю історію взагалі уявити неможливо. І це відповідає об’єктивним науковим даним. «День» і далі буде відстоювати цю позицію. Це не є територіальними претензіями або реваншизмом (вдаватися до цього було б нині недоречно й смішно, адже й зараз дуже далеко до звільнення окупованого Донбасу та Криму). Але і українцям, і не засліпленим путінською пропагандою росіянам просто необхідно знати реальну історію, причому не в її імперсько-шовіністичній модифікації. «День» і в майбутньому буде прагнути до цього.
КОМЕНТАР АВТОРА
«ЙДЕТЬСЯ ПРО ІСТОРИЧНУ ПРАВДУ…»
Петро КРАЛЮК, професор, філософ, науковець, завідувач кафедри історії держави і права Національного університету «Острозька академія»:
– Для мене було неочікуваним, що російські мас-медіа, у тому числі 1-ий канал телебачення, приділили так багато уваги двом моїм статтям, опублікованим у «Дні» про українські землі, що ввійшли до складу Російської Федерації та інших республік ще за часів СРСР. Але ж це перші дві статті… Лише початок. Продовження буде...
Власне, про це я писав і раніше – на сайті радіо «Свобода», у своїй монографії «Історія України «без брому», зрештою, чимало цій темі присвячено уваги в книзі «Детокс», яка була випущена газетою «День» і яка була представлена на Львівському форумі. Писали й інші автори на цю тему. Існують навіть окремі монографії, присвячені українським регіонам, що не належать зараз Україні. Тому тут нема «секрету полішинеля». Однак писалося це переважно українською мовою. А цю мову росіяни вперто не хочуть розуміти, хоча розповідають, що «ми же братья», майже один народ і т. д. Статті ж, які викликали таку реакцію російських мас-медіа, були опубліковані в «Дні» як українською, так і російською мовами. Ось росіяни їх і прочитали.
Написане в моїх статтях будується на об’єктивних фактах, які можна перевірити. Те, що в нинішній Росії проживають компактно українці в окремих регіонах, росіянам начебто й відомо. Адже діють навіть різноманітні українські громадські організації на цих теренах. Правда, останнім часом вони зазнають утисків. Політика русифікації триває.
Можливо, хтось у Росії ладний побачити в моїх статтях територіальні претензії. Насправді, про них не йдеться. Йдеться про історичну правду. Про те, що не треба поширювати міфи, ніби українцям за радянських часів «подарували» багато російських земель. Насправді в нас тоді відібрали чимало українських теренів, які опинилися за межами радянської України, а тепер – Української держави. Про це треба пам’ятати й говорити.
