«PR» — головне, без iстерики!

Проте якими б суперечливими не були оцінки «PR» (у ході дискусії, зокрема, прозвучали докори, що картина не розкриває внутрішніх механізмів, які підштовхнули до «касетного скандалу»), доречно нагадати («День» про це писав у вівторок) про те, що цей фільм — один із варіантів погляду на те, що відбувається в Україні. Можливо, інше трактування буде у фільмі BBC «Killing the story», спеціально для якого на замовлення BBC було проведено чергову експертизу «плівок Мельниченка». Як повідомляє Інтерфакс-Україна, його покажуть 24 березня в Лондоні, у рамках кінофестивалю, який проводиться міжнародною правозахисною організацією Human Rights Watch.

«День» неодноразово повертався до теми «касетного скандалу» і публікував на своїх сторінках різні версії його можливих причин. Будь-яка з версій, якою б неприємною вона комусь не здавалася, — ще не причина для істерики, але шанс для початку внутрішньої дискусії. Ми повинні визначитися, чого хочемо ми самі (а не американці чи росіяни). При цьому варто було б не зациклюватися на конкретних фігурах і зважати на національні інтереси, а не на інтереси окремих політиків. Це стане можливим тільки в тому випадку, якщо виробиться чітка система координат в українській політиці. Тоді й поради ззовні сприйматимуться адекватно — з одного боку. А з іншого, — нарешті перестанемо керуватися містечковою психологією: сучий син, зате свій.

А поки — у рамках продовження дискусії про гучний фільм «PR» — думки експертів.

Володимир ГОРПЕНКО, декан факультету журналістики і телемистецтва Міжнародного університету лінгвістики та права:

— Одна з дискусійних проблем наших ЗМІ — тенденційність їхньої позиції у сучасному передвиборчому процесі. Об’єктивність не означає відсутньості позиції телеканалу чи газети. Мати позицію морально. Приховувати свою позицію, ховати чортячі ріжки під шапку нейтральності — неетично і професійно негідно. Об’єктивність — це надана опонентам можливість відстоювати свою позицію, що і зробив канал ICTV щодо проблем, піднятих у фільмі «PR».

Програму проведено коректно, хоча, на мою думку, вона виявилася інформативно мало місткою. Година з чвертю пішла на заяву Чемериса та на констатацію Сусловим і Малінковичем очевидної наявності особливих інтересів щодо майбутнього України з боку країн лідерів у геополітиці. Зовні начебто говорилося багато, але основна маса слів виявилася малозначущим розцяцьковуванням досить пісної страви. Власне, не було визначено предмету дискусії. Точніше, задумане Кисельовим реалізувати не вдалося. Слушний заклик Малінковича обговорити актуальну для нас проблему брутального зовнішнього втручання в наші внутрішні справи не знайшов підтримки. Причина цьому — нестача дискусійного досвіду.

Григорій НЕМИРЯ, голова правління Міжнародного фонду «Відродження»:

— У вівторковій програмі було багато розмов про геополітику. Чого не було у «Докладно з...», так це самих фактів, у тому числі, стосовно гранту фонду «Відродження» громадській організації Інститут «Республіка». Для зацікавлених хочу повідомити, що проект «Право проти зловживання владою» було підтримано рішенням правління фонду 2 квітня 2001 року. Сума гранту — 18500 доларів. Мета — моніторинг протиправних дій щодо студентів за їхню участь у політичній та громадській діяльності; надання безоплатних юридичних консультацій студентам, а також правових послуг з відновлення прав постраждалих та інше.

Хочу підкреслити, що вся наведена вище інформація є відкритою, її було оприлюднено майже рік тому, в тому числі й на каналі ICTV. Відома вона була й Чарлзу Кловеру, листування з яким, датоване 16 —19 квітня 2001 року, зберігається у Фонді «Відродження».

З огляду на те, що зараз, у передвиборний період, за повідомленнями українських громадських організацій та міжнародних спостерігачів, знову поширююється практика застосування «адмінресурсу» у відношенні до студентів, я пропоную пану Кисельову, або будь-якому іншому ведучому з інших телеканалів, провести в прямому ефірі спеціальну тематичну передачу за участі студентів стосовно цього явища. Фонд «Відродження» був би готовий підтримати такий проект.

Олександр МАЙБОРОДА, завідуючий відділом етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, доктор історичних наук:

– У чому полягає основний недолік цієї, загалом, професійної картини «PR»? Автори не побачили головного: ці події великою мірою були зумовлені внутрішніми процесами у суспільстві. Мовляв, вони були інспіровані ззовні геополітичними «гравцями». Незалежно від того, причетний чинний Президент до «справи Гонгадзе», чи не причетний – не це зараз головне для України. Вся біда в тому, що згідно соцопитування, проведеного в ті часи, 2/3 населення вважало, що «від цієї влади можна очікувати й не такого». Люди не вірять владі – це найважливіший чинник, а не те, що вона винна чи ні. Очевидно, що була спроба не державного перевороту, як увесь час намагаються це подати, а спроба змістити саме конкретних людей, адже тоді б з’явилася можливість знову перерозподілити власність в Україні.

Скандал (і це парадокс!) вибухнув навколо імені Гонгадзе, через цей фактор увага суспільства відволіклася від значно глибших речей – що ж там відбувається у відносинах влади і бізнес-кланів?

Фільм – приклад для вітчизняної кінодокументалістики, зразок того, як треба робити фільми хоча б за формою. Що стосується аргументів, які там використовувалися – вони суттєво нагадують прийоми радянських часів. Чи так просто вивести людей на вулиці «за вказівкою» Дядька Сема? Невдоволення й обурення в суспільстві накопичується – і якщо воно цього разу не перейшло критичної межі, це не значить, що не перейде в майбутньому, якщо й далі події в державі розвиватимуться в тому ж руслі.