Про «Iгри...»

Вельмишановна редакціє!

У п’ятничному номері вашої газети (№125-126 за 19-20 липня цього року, стор. 12) надруковано допис пана Богдана Червака «Ігри» з Оленою Телігою», що змусив мене звернутися до вас листовно.

Я переконана, що будувати в Бабиному Яру не можна нічого, навіть меморіалу, бо це зведення споруди — будь-якої — на людських кістках до добра не доведе. Ба більше, це блюзнірство, хоч би хто, хай і з найкращими намірами, на це наважився. До того ж я не певна, що за цими добрими намірами немає ще й інших, потаємних. Але фраза автора допису «будівництво єврейського меморіалу в українському Бабиному Яру» видається мені так само блюзнірською. Тільки не доводьте мені, будь ласка, що це через мою єврейську етнічну приналежність. Хіба євреї, ті старі, жінки й діти, безневинно розстріляні в Бабиному Яру, не були такими самими киянами, як ми, як українці? Як ті військовополонені й цивільні, що теж були розстріляні там? Вони не були громадянами України лише тому, що підневільна Україна не мала власного громадянства, але ж вони були нашими співвітчизниками. Доволі з нас цих совкових забобонів! До речі, антисемітизм, хай прихований, від цього не стає чимось іншим, ніж він є насправді.

Та досить про це. Поговорімо про пам’ятник Олені Телізі. Чи хтось іще в цій країні має ілюзії, що владі потрібні якісь пам’ятники, крім радянських? Марно чекати від неї грошей на цей пам’ятник — завжди знайдуться якісь відмовки та відписки. Натомість нас, киян, не так і мало. Хіба ми не спроможні скинутися по 2—5 гривень — хто скільки може — на цей пам’ятник? Треба лише комусь організувати збір коштів. Гадаю, набереться навіть більше, ніж 5—6 млн, — ще й на хабарі кому слід вистачить. От хай пан Богдан це швиденько зорганізує. Особисто я на таку справу без вагань виділю 50 гривень.

З повагою Валерія БОГУСЛАВСЬКА, поетеса, перекладач, член НСПУ