Про мам і янголів

«Пишу буцімто своєму батькові, якого бачити не хочу. Тату, ти сидиш зараз у в’язниці через мене. Правда, там погано? Ти часто бив мене не за що. Знущався з мене, і тверезий, і п’яний. А нарешті ти перебив мені руку, і я довго носив гіпс. Шрам на дев’ять сантиметрів на руці ти залишив мені на все життя. Хіба, татусю, треба було таке робити? Адже я тоді з’їв одну шкварку», — це уривок з листа-твору «Шкварка» десятирічного вихованця Бердичівської школи-інтернату для дітей-сиріт Олександра Андрейчука. Сашко, як і багато інших дітей, відправив на Всеукраїнський конкурс «Велике серце маленького життя» твір, у якому він написав про сім’ю, якої в нього немає.

Учора більш як сто фіналістів конкурсу приїхали з усіх куточків України до Києво-Печерської лаври, щоб отримати свої призи й поздоровлення. У конкурсі було всього дві номінації: «найкращий літературний твір» і «витвір образотворчого мистецтва». Перше місце за твір посів Сашко Андрейчук. Він отримав від організатора — ГК «Фокстрот»,— спонсорів і від Місії соціальної допомоги дітям Української православної церкви грошовий подарунок у тисячу доларів і багато сувенірів.

А от найкращими в номінації «образотворче мистецтво» визнали картини сімнадцятирічної вихованки Київського дитячого будинку «Малятко» Іванни Репіної. «Я подала на конкурс чотири роботи. Намальовані вони в різні роки й моменти мого життя», — розповідає Іванна. Проте дівчина могла б позмагатися і в «літературній» номінації, оскільки пише чудові вірші. До речі, один iз них вона також надіслала на конкурс, він називається «Мама». «Я пишу, коли мене відвідує муза», — говорить Іванна. Наступного року вона закінчує школу. Каже, що збирається стати журналістом.

А от Сашко поки ще не вирішив, ким буде. Але головне, як говорить хлопчик, бути доброю людиною. «Дитина дуже відповідальна, — розказує завуч Бердичівської школи-інтернату Ірина Ковальчук. — Він потрапив у інтернат усього рік тому, до цього два роки жив на вулиці, бомжував, навіть писати не вмів. А зараз навчання для Сашка — улюблене заняття, все схоплює миттєво. А коли чує добрі слова, готовий зробити що завгодно». На жаль, таких дітей з покаліченою долею в Україні тисячі. І всі вони мріють про сім’ю, любов і ласку — це виразно видно з їхніх робіт. Практично в кожному вірші, оповіданні або картині є образ мами або... янгола.

А загалом на конкурс надіслали понад 13 тисяч дитячих робіт. Сто з них отримали винагороди. Заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту України Тетяна Кондратюк висловила надію, що цей проект стане доброю традицією. Дійсно, сподіватимемося, що вітчизняний бізнес допомагатиме нашим дітям там, де не здатна допомогти держава. Виставка дитячих робіт проходить у Музеї українського народного мистецтва до понеділка.