Про що я не запитав Лобановського

Тому аби читати про зустріч журналістів із головним тренером країни було цікавіше, розділимо цю статтю на дві частини. Перша буде про те, що вдалося почути від Лобановського, друга — про що хотілося б поговорити із досвідченим спеціалістом. Запитаєте, — хто заважав говорити у Кончі-Заспі? У присутності кількох десятків колег задавати більше двох питань — моветон, тобто ознака поганого виховання. Тому почнемо з першої частини, спробувавши виділити із майже двох годин розмови Лобановського з пресою власне факти і, перепрошую, коментарі.

Оцінка виступів «Динамо» у Лізі чемпіонів — не можна весь час вигравати, виступаючи у такому напруженому графіку, команда повинна була колись програти.

Думка щодо неналежної самовіддачі окремих гравців — це справді було, але перш ніж робити висновки, слід розібратися, чим це було викликано у кожного конкретного футболіста.

Бачення перспектив команди у наступній грі з «Манчестер Юнайтед» — шанси виграти є завжди, але цього разу їх менше у «Динамо».

Проблема «інтернаціоналізації» команди «Динамо» — коли гравців належного рівня не знаходимо в Україні, будемо шукати за їх межами.

Рівень національного чемпіонату і необхідність щось у ньому змінювати — рівень недостатній, потреби щось кардинально змінювати немає.

Можливе поповнення «Динамо» — є на прикметі кілька гравців середньої лінії, прізвища поки називати рано.

Незадовільна гра нападників Шацьких та Деметрадзе — обидва футболісти мають високий потенціал, але з різних причин у потрібний момент вони цей потенціал не використали.

Підготовка до наступного сезону — плануємо турнір на Кіпрі і кілька навчальних зборів.

Причини низької відвідуваності ігор «Динамо» у Києві — невідомо, що ще треба, якщо вже на «Реал» і «Баварію» не приходить повний стадіон. Ціни на квитки — не проблема — он у Португалії уболівальник готовий віддати за квиток на футбол ледь не чверть зарплати.

Можливо, серед перелічених відповідей, згадані не всі, але погодьтесь, що все сказане Лобановським, прекрасно висловлене ним же у двох коротких телевізійних бліц-інтервю після поразок у Брюсселі та Києві. Ні в кого немає сумнівів в тому, що Валерій Васильович є компетентним фахівцем своєї справи і здатний відстоювати свою точку зору на те, як має грати команда чи розвиватися футбол. Безперечно, він це усвідомлює і бажання поспілкуватися з пресою це підтверджує, однак зроблено лише перший крок і саме тому дозволю собі перервати виклад прогнозованих відповідей і перейти до другої частини статті, в якій буде те, про що цього разу поговорити як слід не вдалося.

Перше питання — компетентність. Вже третій десяток років останнім доказом Лобановського у полеміці з пресою є докори журналістам у некомпетентності. Що писати мають спеціалісти, а журналісти такими не є. Видається, що докір це досить сумнівний — ніхто ж не пропонує Лобановському писати статті — у кожного своя робота.

З іншого боку, якби була можливість спілкуватися із нашим найтитулованішим тренером регулярно, то може вдалося б задати йому ті запитання, яких він або не чує, або не хоче чути. Отож, почнемо.

Запитання перше. Чи не видається, що скаржитись на втому гравців «Динамо» якось не випадає? Досить порівняти розклад ігор суперників киян по єврокубках і всі побачать, що втомлюватися мають не наші, а їхні футболісти, які постійно грають напружені матчі внутрішніх чемпіонатів і кубків, не відміняючи їх коли заманеться.

Запитання друге. Чи не здається, що методика підготовки гравців і команди, яку застосовує «Динамо», не є бездоганною? Чи не занадто дорого нині тримати здібного гравця по три роки в дублі, коли він у цей час може грати, заробляти гроші і втішати публіку, нехай і в іншій команді?

Запитання третє. Чи справді різка критика журналістів є лише «наклепами і пасквілями». Може журналісти хочуть таким чином допомогти, показати на те, чого не видно з тренерської лави?

Запитання четверте. Чи готовий наш головний тренер до того, що центром українського футболу незабаром буде не Київ, а інше місто, так само як колись центр радянського футболу перемістився із Москви до Києва?

Запитання п’яте. Чи може бути метою «Динамо» не тільки результат, а й видовищна гра у кожному матчі, справжнє шоу, на яке хочеться йти ще і ще раз незалежно від того, чи програли наші, чи виграли?

Список запитань, що накопичились за довгі роки до Валерія Лобановського, можна продовжувати ще довго, але запитання не цікаві без відповідей. Сподіваємось, що репліка Лобановського «нє дождьотєсь», кинута їм на останній прес-конференції, не стосується майбутніх зустрічей iз журналістами.