Приручення бабок

Олексій Литвиненко, очевидно, сам не зміг вигадати заголовка, під яким можна було б об’єднати його останні витвори — нинішня виставка не має ніякої назви. Тим часом певна єдність задуму в ній, безсумнівно, відчувається. Поруч із більш-менш традиційними для Олексія Литвиненка суто абстрактними «Людським виміром» і «Часом води» тут виникають картини з цілком впізнаваними персонажами («Фенікс»), причому більшість із них — не надто популярні серед художників комахи — жуки й бабки. Бабка перетворюється на «Либідь» або стає втіленням «вільного польоту» («Крила»), а жуки- «Скарабеї», мабуть, прямо ув’язуються зі «Спогадом про Єгипет» — і з усією космогонічною символікою, що звідси випливає. Таким чином, тимчасове (щоправда, наскільки довге — сказати неможливо) захоплення ентомологією не заважає Олексію Литвиненку, як і раніше, вражати розмахом задуму та здійснення.