Реабілітація трастів
Уряд вирішив зробити спробу налагодити імідж фінансової галузі, яку українці називають не інакше як «трасти». У нових документах такі компанії мають назву ІСІ — інститути спільного інвестування. Принцип, за яким працюють ІСІ, такий самий: команда професіоналів залучає вільний капітал підприємств і громадян, забезпечує розумне вкладення цих коштів, і з отриманого прибутку має певний відсоток. Але цим спільні ознаки сучасних ІСІ і скандальних «трастів», по суті, і обмежуються. Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку на останньому засіданні прийняла пакет ухвал, які завершують формування жорсткої системи гарантій для вкладників, і майже в закінченому вигляді визначають правила роботи ринку.
У агресивній рекламі з метою залучення вкладів нинішні ІСІ навряд чи будуть дуже вже ж зацікавлені. Хоча б тому, що компанія з управління активами ІСІ тепер зобов’язана сформувати «недоторканний» резервний фонд у розмірі 10% від розмірів залучених коштів фізичних осіб. Резерв можна формувати лише в грошовій формі чи державних цінних паперах. Ці гроші зберігатимуться на окремому банківському рахункові протягом всього періоду дії договору між вкладником та ІСІ.
Спокійнішими будуть за свої вклади і юридичні особи, тобто підприємства. Компанія з управління активами зобов’язана надати вкладникам повну інформацію про те, як, куди і на скільки буде інвестовано їх кошти. Погодьтеся, це вже геть зовсім не те, що було на початку 90-х — віконце «МММ» і непевні здогадки про те, за рахунок чого ж буде забезпечено нечувані відсотки. Також Держкомісія зобов’язала ІСІ періодично звітувати перед інвесторами про стан використання фінансових активів — як кажуть, довіряй, але перевіряй.
Щоб виключити спекуляції, Держкомісія адміністративно обмежила прибутковість компаній, що керують активами ІСІ. Тепер вони зможуть заробляти не більше за 5% від суми залучених вкладів. За якісну роботу ІСІ може віддячити керуючій компанії премією, але в сумі, що не перевищує 15% від отриманого згідно з договором прибутку. А розмір винагороди охоронця, реєстратора, депозитарія, оцінювача майна й торговця цінними паперами, що обслуговують ІСІ, Держкомісія взагалі буде встановлювати адміністративно. Все це, звичайно, стримує зростання прибутку в цій фінансовій галузі, але, з іншого боку, робить її цивілізованішою. І ця цивілізованість повинна стати підставою для довіри між тими, хто гроші вкладає, і тими, хто за договором ними тимчасово управляє.
Загалом чинник довіри для цього бізнесу є головним. Начальник управління інвестиційної діяльності Держкомісії з цінних паперів Андрій Рибальченко вважає, що, всі без винятку, існуючі на сьогоднішній день ІСІ заслуговують на довіру. Річ у тім, що їх зовсім мало, а людей, які очолюють ці структури, в фінансових колах усі чудово знають. Грубо кажучи, ці бізнесмени ніколи не відлетять із чужими грошима кудись на Канари. Вони пережили період, коли їхній бізнес оподатковувався за потрійним тарифом — спочатку на етапі залучення коштів, потім на етапі інвестування, і потім — на етапі розподілу прибутків. Але навіть за тих умов вони ухитрялися працювати з прибутком. На сьогоднішній день ринок ІСІ поки що, невеликий, і найбільша з компаній управляє активами 20—25 мільйонів гривень. Але Андрій Рибальченко впевнений, що тепер, коли вдосконалені правила роботи ринку стали зрозумілими, інтерес до інститутів спільного інвестування помітно зросте.
Власне, це вже відбувається. Андрій Рибальченко повідомив, що величезну зацікавленість виявляють могутні російські компанії, серед яких «Лукойл» і ТНК. «Росіяни зазначають, що зараз в Україні умови роботи ІСІ на порядок кращі, ніж у Росії, так що їм вигідніше інвестувати вільний капітал саме тут», — не без гордості говорить начальник управління інвестиційної діяльності Держкомісії з цінних паперів. За його словами, єдиною адміністративною прогалиною є механізм адаптації різних компаній, що працюють на ринку, до того єдиного статусу ІСІ, який вже затверджено державою. Рибальченко зазначає, що на сьогоднішній день існує сім варіантів такої трансформації, і зараз вони ще дискутуються самими учасниками ринку. Після цієї дискусії компромісну ухвалу спробує прийняти Держкомісія.
Проте навіть найкращі в світі правила для роботи фондового ринку мало чого варті, якщо гроші вкладати нікуди. Поки що в Україні небагато компаній, які мають досвід залучення інвестицій відкритим шляхом — через випуск цінних паперів. А річ у тім, що лише в такі цінні папери можуть вкладати гроші ІСІ. Видавати кредити й використовувати інші форми позик їм заборонено. Якщо врахувати, що найближчим часом на ринку з’являться такі могутні, інвестори як пенсійні фонди, то дефіцит прибуткових об’єктів для вкладення коштів може стати вельми відчутним. І проблема не в тому, що гроші українським промисловим гігантам не потрібні — просто, на жаль, вони, поки що, не готові працювати відкрито, надаючи інвесторам і журналістам широку інформацію про свою діяльність. Держава правила гри сформувала, і тепер фондовий ринок чекає встановлення довірчих стосунків між тими, кому потрібні гроші, і тими, у кого вони є. Українській економіці час розкриватися, інакше великих інвестицій дочекатися їй буде складно.
