Регіони знаходять спільну мову

Заклики з такою ініціативою поширювались соцмережами. Мета — продемонструвати єдність, попри спроби спекуляцій на мовному питанні з боку політиків. Ініціатива львів’ян мала назву: «Разумное обращение к разумным людям» — і закликала спілкуватися російською «дома, на работе, в транспорте, с друзями — везде».

Як розповів «Дню» автор ідеї журналіст Володимир Бєглов, багато людей у Західній Україні переконані в тому, що зараз, коли вкрай складна ситуація в країні, політики зайняті аж ніяк не обстоюванням ідей Майдану: «Наприклад, замість того, щоби провести перевибори в Раді, спекулюють на законі про мову, відволікаючи увагу громадян України від головного. Сьогодні не це на часі! Львів — за перевибори до ВР, а не за спекуляції навколо мовних і національних питань». От тому, каже В. Бєглов, ми й закликали на знак солідарності з жителями сходу і півдня на один день перейти у спілкуванні на російську. «Зрештою, — наголошує журналіст, — Львів відкритий світові, до всіх цікавих ліберальних ідей».

Володимир розповідає, що ідею підтримали і в Донецьку, і в Одесі: «Там теж люди розуміють, що політики працюють на розкол країни у той час, коли треба працювати на об’єднання». Адже жителі багатьох регіонів нині розгублені, чимало з них не мають якісних каналів інформації. На півдні та сході ширяться «страшилки» про заборону спілкування російською мовою в цих регіонах. Тому скасування скандального «мовного» закону саме зараз (а його, безсумнівно, необхідно скасувати) загрожує посиленням суспільних суперечностей, а не залагодженням їх.

Жителі Донецька й Харкова виступили із зустрічною пропозицією спілкуватись 26 лютого українською «вдома, на роботі, у транспорті, з друзями — всюди». Секретар Донецької міськради Сергій БОГАЧОВ на своїй сторінці у Facebook опублікував відкрите звернення до мера Львова Андрія Садового. У заяві зазначено: «Шановний пане Андрію Садовий, хочу через вас подякувати мешканцям вашого славетного міста, які виступили проти спекуляцій навколо мовного питання... Я знаю, що цю ініціативу підтримало багато жителів Львова, і сьогодні в місті будуть розмовляти російською. У свою чергу, на знак солідарності я сьогодні буду спілкуватися українською».

Водночас україномовний письменник із Донеччини Олексій ЧУПА налаштований скептично, як, до речі, й деякі львів’яни, наприклад шеф-редактор ТРК «Люкс» Параска Дворянин: «Не думаю, що ця ініціатива поширюється десь, окрім соцмереж. До того ж, дехто на сході вважає, що ця ідея — черговий хитрий задум заходу.Було б добре організовувати невеликі групи дорослих по всій країні, і, скажімо, львів’ян відправляти у Харків, Маріуполь, а жителів східних регіонів — на Західну Україну. Заходи, які тривають один день на рік, нічого не дадуть, потрібен особистий досвід».

Соціолог із Донецька Тетяна ЄРЕСКОВА переконана: «Ініціатива з флешмобами ламає один із основних  стереотипів, на якому побудована ідея міжрегіонального протистояння — різні мови спілкування. Через глобалізацію мова не є визначальним фактором, який свідчить про лояльність людини до того чи іншого середовища. У східних регіонах уміють розмовляти українською, на Майдані спілкуються російською. Таким чином, ламаються стереотипи — це складно, але можливо. Тож ідея з «мовним обміном» однозначно позитивно вплине на людей».

До слова, деякі представники інтелігенції Росії по-своєму розвинули цю ініціативу. Зокрема, старший науковий співробітник Московського державного університету ім. М. Ломоносова Ольга СУДАКОВА написала на своїй сторінці у «Фейсбуці»: «Флешмоб украинской поэзии — в ответ на день русского языка во Львове. Василь Стус» і поширила поезію Василя Стуса.

Важливо також, що того ж дня, що й ініціатива Бєглова, був оприлюднений лист львівської інтелігенції, в якому такі відомі особистості, як, зокрема, Юрій Шухевич, Мирослав Маринович та Ігор Калинець звернулися до влади з вимогою проводити зважену культурну і мовну політику, не дискримінувати громадян залежно від мови, якою вони спілкуються, чи місця проживання. «Упродовж десятків років на сході й півдні України здійснювалась політика свідомої культурної колонізації та деукраїнізації, заручниками якої стали пересічні люди. Але ми проти цькування людей через місце проживання чи мову спілкування, бо скористаються із цього лише вороги України», — йдеться в документі.

— Передусім цей лист виник на тлі моралі, — коментує «Дню» Ігор КАЛИНЕЦЬ. — Там, на Майдані, гинули і російськомовні люди. Можливо, то були росіяни, може, українці або представники інших національностей... І тому різкий випад саме тепер не годиться — бо це був би випад проти тих, хто віддав життя за Україну і був тоді там, на Майдані, за Україну. Другий момент — суто політичний. Зараз бандерівцями лякають весь схід, а особливо — південь, кажуть, що бандерівці йдуть у наступ, бо ви, мовляв, не такою мовою говорите чи не така у вас позиція. Маю зазначити, що не я — автор листа, але поділяю думки заяви, тому й підписав її. Ми ще маємо час, щоби Україна заговорила українською мовою. Нам потрібно найперше здобути перемогу, треба ліквідувати ту банду, знайти її та віддати під суд — наш, Гаазький і Суд Божий. Люди на півдні й сході України повинні усвідомити — ми боремося, і люди, котрі віддали своє життя, боролися проти сатанизму. Це не була війна братовбивча, де стояли по обидва боки барикад брати по крові. Це була війна правди проти кривди. Тому, очевидно, зараз варто моральний принцип — не можна зараз бути агресивним до того мирного, яке в омані, не усвідомлює ще. Держава, яка повинна зараз укріпитися, має боротися з ворогом, з тим, що я назвав сатаною. Мине час, і люди прийдуть до усвідомлення того, в якій державі вони живуть, хто проти них... І тому, щоби не випереджати, власне, тієї кривавої помсти, повсюди, в тому числі й за мову, очевидно, і з’явився такий лист.