«Російський проект» Микити Сергійовича II,

Широкий прокат фільму, а також продаж ліцензованих відеокасет в Україні розпочнеться, за словами Михалкова, не раніше вересня. Також режисер розповів, що напередодні зустрічався із нашим Президентом і висловив до Леоніда Даниловича свої симпатії. Тож не виключено, що осінній прокат напередодні президентських виборів пройде під таким модним нині «патронатом» (звичайно, нащо знімати українське кіно, якщо можна використовувати російське?). До того ж, перевірена русофільська карта може виявитися козирною й на виборах-99. «Я бачу майбутнє, — відповідаючи на записку із залу говорив Микита Михалков з приводу перспектив російсько- українських відносин, — і це не вирок, а діагноз: нам нікуди одне від одного не подітися». У залі бурхливі оплески. Якби не ці оплески, не велика кількість престижних авто біля Палацу «Україна», в тому числі й урядових (хто аплодував?!) і дипломатичних (соромно, що вони це бачили!), то й писати варто було б про фільм: гру акторів, операторську майстерність, чудовий звук. Але...

Перед показом Микита Сергійович зі втіхою зацитував листа 19-річної російської дівчини, яка написала, що протягом двох років збиралася емігрувати, але роздумала, побачивши «Цирульника», бо полюбила Росію. Я не можу сказати, що не люблю Росію, але дуже добре знаю те, що у фільмі проходить, як-то кажуть, червоною ниткою: Росія — це не тільки водка й ікра, але й Сибір. Тож зайве казати, що в моїй свідомості, на відміну від юної росіянки, відбулася цілком протилежна метаморфоза.

Ми не вважаємо висловлену думку істиною в останній інстанції й запрошуємо читачів взяти участь у обговоренні. Телефонуйте 21 травня за телефоном 414-91-26 з 10.00 до 12.00 або надсилайте свої дописи факсом: 414-43-31 (з позначкою «для відділу культури»).