«Розвивав Волинь»

Свого часу ця невелика затишна вуличка у центрі міста носила ім’я поляка Яна Матейка, старожили за звичкою часто її так і називають. Але згодом її переназвали на честь померлого голови Волинського облвиконкому Юхима Ярощука. З наступного року вона носитиме ім’я Сергія Тимошенка, про що є відповідне рішення Луцької міської ради.

Богдан Ворон, краєзнавець, чиє дитинство минуло в цьому районі, назвав кілька причин для того, аби вулицю називали саме іменем Тимошенка. Ось ці аргументи. «Тимошенко — герой. Він пройшов Другий зимовий похід Армії УНР по тилах більшовиків до останнього бою. Ще студентом брав участь у громадському житті, демонстраціях, його мало не вбили російські шовіністи, але він вижив, видужав та зробив блискучу кар’єру: в архітектурі та політиці. Був провідним українським громадським діячем на Харківщині, обраний членом Центральної Ради, міністром шляхів УНР. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри. Жив і працював саме на цій вулиці. Після поразки визвольних змагань емігрував спочатку до Галичини, потім Чехії, а у 1930 році приїхав до Луцька — столиці Волинського воєводства у складі Польщі. У 1934 році він збудував на нашій вулиці будинок за власним проєктом (№16), де жив та працював до початку Другої світової. Розвивав Волинь. Тут архітектор побудував понад 40 споруд (серед них низка житлових будинків у Луцьку, церква у селах Прилуцьке, Бронники тощо). Головував у Волинському Українському об’єднанні — політичній партії, Товаристві імені Петра Могили — релігійній організації, що займалась просвітництвом. С. Тимошенко обирався до польських сейму та сенату, виступав за порозуміння між двома народами. Його оригінальні проєкти церков в українських традиціях зламали столітню традицію русифікації сакральної архітектури на Волині».

Цікаво, що і син Сергія Тимошенка Олександр був відомим архітектором, він будував нью-йоркські хмарочоси, був головним архітектором метро у Вашингтоні.

Про Тимошенка написав книгу Іван Корсак, автор численних історичних романів, вона має назву «Борозна у чужому полі». Ця книга не лише про Сергія Тимошенка, а про братів Тимошенків. Старшого брата Степана називають батьком американської прикладної механіки, Володимир — член уряду Рузвельта, Сергій був міністром шляхів уряду УНР, в еміграції, мешкаючи у Луцьку, обирався послом і сенатором польського сейму, а ще започатковував модерний український стиль в архітектурі — в Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зводилися будівлі за його проєктами. Проте дорога у великий світ для нього починалася з невеличкої вулички у Луцьку...