Ритуал просвітництва

Днями в київському музеї Павла Тичини відбулася зустріч із мистецтвознавцем Володимиром Овсійчуком. За задумом організаторів, зустріч із шанованим гостем було присвячено презентації в Києві двох останніх великих праць Володимира Антоновича — мистецьких альбомів «Українське малярство Х — ХVIII століття. Проблеми кольору» та «Олекса Новаківський», виданих, щоправда, 1998 року. Рік, що відділяє появу останньої книжки від презентаційних заходів є лише краплиною в десятиліттях, що передували друкові — періоду пошуку й систематизації матеріалу, філософського опрацювання теми, роботи над текстом. Презентовані у Києві книжки є справді епохальними віхами вітчизняного мистецтвознавства, до того ж, як підкреслив автор, його особливою гордістю є те, що ці альбоми провокують до появи подібні видання з вітчизняного мистецтва — такої ж високої мистецької, наукової та поліграфічної якості. На презентації було чимало колишніх учнів професора Овсійчука, живої львівської легенди. Власне й сам презентаційний захід переродився на лекцію про філософські підтексти українського малярства, яка для багатьох присутніх стала важливим уроком плекання не себе в мистецтві, а мистецтва в собі й відданого йому служіння. Не випадково наприкінці зустрічі гостям оголосили новину — за монографію «Українське малярство Х — ХVIII століття. Проблеми кольору» НАН України присвоїла премію імені Івана Франка (за 1999 рік) Володимиру Овсійчукові.