Що поєднує Лесю Українку та Алоїзу Пашкевич?

Матеріали до книги «Акрыленыя родным словам» надавали і науковці Волинського національного університету імені Лесі Українки. Як повідомляв «Дню» ще у лютому цього року Юрій ГРОМИК, проректор з навчальної роботи та рекрутації, кандидат філологічних наук, професор, книгу видано у рамках українсько-білоруського проєкту «Леся Українка. Луїза Пашкевич» (Волинський національний університет імені Лесі Українки, Посольство України в Білорусі, Щучинський районний виконавчий комітет Гродненської області Білорусі). У цьому проєкті Юрій Громик виступає як упорядник, науковий консультант, перекладач білоруської частини матеріалів.

На питання, що  ж поєднує «нашу» Лесю і «їхню» Алоїзу, що писала під псевдонімом «Цьотка», він розказав: «З ідеєю щодо підготовки книжки з текстами про Лесю Українку білоруською мовою і Алоїзу (Луїзу) Пашкевич — українською мовою та з їхніми творами в перекладах відповідними мовами до Посольства України в Мінську звернувся Щучинський райвиконком Гродненської області Білорусі (недалеко від Щучина - батьківщина білоруської поетеси, публіцистки і громадської діячки Алоїзи Пашкевич). Така ідея пов’язана з тим, що Леся Українка й Алоїза Пашкевич жили в той самий час, мали багато спільного в біографіях, у зацікавленнях і літературній творчості. Леся Українка, окрім того, бувала в Мінську, Алоїза Пашкевич навчалася у Львівському університеті.

А участь Волинського національного університету імені Лесі Українки в цьому проєкті цілком закономірна. По-перше, наш університет є центром науки про Лесю Українку. По-друге, я кілька разів був у Мінську, брав участь у цікавих заходах, які організовувало Посольство України в Білорусі. Саме від Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Білорусь пана Ігоря Кизима нам надійшло офіційне запрошення взяти участь у цьому проєкті. Ми готували розлогу цікаву біографічну довідку про Лесю Українку, зокрема й інформацію про перебування її в Мінську та стосунки з Сергієм Мержинським, підготував доктор філологічних наук, в. о. директора Науково-дослідного інституту Лесі Українки Сергій Романов; цей текст, а також цитати з роздумів українських інтелектуалів про Лесю Українку я переклав білоруською. Твори Лесі Українки в перекладі білоруською мовою ми взяли в основному з книжки «Вочы ў вочы, мыслі ў мыслі» (Мінськ, 2013) В’ячеслава Рагойші, талановитого білоруського перекладача, літературознавця, професора Білоруського державного університету, члена спілок письменників Білорусі й України. Сподіваємося, що це видання стане гарним виявом українсько-білоруської культурної співпраці і допоможе близькоспорідненим народам краще пізнати феномен їхніх талановитих представниць. Окрім Сергія Романова, у цьому проєкті працює Тетяна Данилюк-Терещук, кандидат філологічних наук, завідувачка університетського музею Лесі Українки».

Видання приурочене 150-річчю з дня народження Лесі Українки і 145-річчю її білоруської посестри. Повідомлення про презентацію авторці надіслала журналістка з Володимира-Волинського Ірина Надюкова. Книга побачила світ у видавництві «Зірка».  У повідомленні йдеться, що, окрім Щучинського райвиконкому, видання фінансово підтримали член Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь Валентин Байко, Петро Григорчук та Андрій Міньков. Представляв книгу і Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Білорусь Ігор Кизим, який, зокрема, зазначав: «... Леся Українка та Цьотка – це не лише поети, а й борці за свободу, за відродження національної свідомості своїх народів».

Фото із сайту Гродненської обласної наукової бібліотеки ім. Ю.Ф. Карського