Що спільного між Чорнобильською катастрофою та коронавірусом?

26 квітня, у річницю Чорнобильської ядерної катастрофи, в рамках події Zero Corruption Conference відбулася онлайн-дискусія, на якій виклики, пов’язані з пандемією коронавірусу, розглядалися паралельно з уроками Чорнобильської трагедії, підкріплені роздумами про ефективні практики державного управління в сфері кризового менеджменту. 

Замовчування інформації про справжні дані постраждалих — та прикра спільність, що може бути наявна у цих двох подій. Серед тих, хто виступив онлайн із закликом до влади бути максимально прозорими та ефективними у своїх діях, а також з нагальними порадами були: професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма, політикиня Ребека Хармс, історик Сергій Плохій. До дискусії в якості слухачів долучились також дипломати, активісти, журналісти, представники НАТО та Євроделегації.

У багатьох виступах відзначався феномен «крихкості демократії» у часи неочікуваної пандемії, що швидко розповсюджується. Однак, на думку Френсіса Фукуями є два основні фактори, завдяки яким відбуваються зміни у боротьбі із коронавірусом: компетентність і потужність держави та лідери, які знають, що роблять і здатні швидко приймати важливі рішення. Також зараз багато людей, по суті, користуються слабкими сторонами держави та відсутністю прозорості, — відзначив американський філософ. 

Ексдепутатка Європарламенту Ребекка Хармс відзначила, що вражена тим, як швидко європейські лідери змогли підготуватися до пандемії. Також політикиня сподівається, що: «Захід не опиниться у ситуації жорстокої конкуренції, а навпаки придумає розумне рішення, як усі разом можуть ефективно вийти із кризи». 

Американський історик Сергій Плохій попередив про наслідки приховування правди, провівши паралель приховування даних про коронавірус з Чорнобильською катастрофою: «Коли ми маємо справу із загрозою, яку непросто ідентифікувати — урядам дуже легко заперечувати її існування, але на планеті буде ще один Чорнобиль, якщо інформація про пандемію не буде максимально відкрита». 

Політичний діяч та громадський активіст Роман Борисович зазначив, що: «Населення у всьому світі повинно нарешті втомитися від корупції і почати вимагати удосконалення системи через демократичні процеси». Також спікер наголосив на необхідності міжнародного кризового центру, який міг би бути здатним впоратися в майбутньому з викликами такого масштабу, зокрема епідеміями.

Важливу тему висвітлення даних про пандемії підняла також Міранда Патручич, журналістка-розслідувачка та редакторка проекту звітності про організовану злочинність та корупцію (OCCRP) — разом із усіма спікерами вона вважає, що необхідно провести належне прозоре розслідування про причинно-наслідкові зв’язки цієї кризи. За словами журналістки: «Після того, як криза закінчиться, ми зможемо сказати й про збагачення, яке сталося через вірус». 

Голова Конференції Ганна Гопко наголосила про ключовий посил даної дискусії: «Сильна демократія, правда, потужне громадянське суспільство, доступ до інформації та належна перевірка фактів — те, за що ми боремося». Водночас, Дарина Каленюк, програмна директорка Zero Corruption Conference і виконавча директорка Центру Протидії Корупції, вважає за потрібне нагадати, що: «За кожною кризою, за кожною пандемією стоять людські життя». 

Важливо пам’ятати про ще один актуальний урок: в часи Чорнобильської катастрофи не було Інтернету, проте все одно люди з часом дізналися правду про масштабність цієї події. Нині навіть зорганізована робота по приховуванню даних не гарантує, що правдива інформація не зможе бути розповсюджена. Отже, потрібно вчитися на помилках та шукати шляхи подолання кризи, а не замовчувати її масштабів.