Що українцю нормально, те англійцю — смерть
В Англії старенька, яка ненароком облилася кавою в ресторанчику, виграла судовий процес: її не повідомили про те, що напій... був гарячим. Відтоді, як кажуть свідки цих подій, на стаканчиках із кавою з’явився застережливий напис: температура вмісту — аж ніяк не кімнатна. А як щодо мінеральної води, на наклейці якої повідомляється, що вищезгадана підходить для... вегетаріанців?
Українцям подібний підхід до забезпечення прав споживачів поки не загрожує. Можливо, він і не потрібен у принципі: для чого, наприклад, писати на виделці, що вона — не зубочистка? Проблеми, як з’ясувалося в ході гарячої лінії Головного управління із захисту прав споживачів, у нас дещо інші. Так, наприклад, деякий навчений роками агроном висловив голові управління стурбованість щодо вмісту пачки вівсяних пластівців. Його досвід підказав, що замість бажаної вівсянки він придбав ячмінь чи пшеницю, які вживати не може: не дозволяє цукровий дiабет. Не факт? Можливо. Проте випадки продажу українським громадянам неякісної, а часом цілком не запитуваної ними продукції, є швидше правилом, ніж винятком. Статистика МВС щодо цього досить невтішна: харчова промисловість є однією з найбільш криміналізованих галузей економіки. Причому порушення слугують предметом для розслідувань, як правило, у тих випадках, коли, скажімо, споживачів, які отруїлися неякісною продукцією, це хвилює мало. Більш розумним здається припинення подібних фактів до цього.
З другого боку, про це свідчить статистика судових розглядів — кількість позовів українців, які відстоюють свої права (зокрема, й споживчі), зростає в державі не щодня, а щогодини. Часто через дрібниці (наприклад, як у випадку з вівсяними пластівцями — якби «агроном» помилявся). Були факти і більш примітні — наприклад, звертання киянина, який купив телефон в одному з престижних магазинів столиці. Телефон (до речі, не мобільний), як виявилося, не працює за телефонною лінією «412». Повторне звертання до магазину закінчилося скандалом, але телефон покупцю поміняти відмовилися: мовляв, адже на інших лініях він працює. Ось бідолаха і шукає третейського суддю в державному комітеті.
А Комітет усі заявки приймає, вважаючи при цьому, що законодавство захищає права споживачів достатньою мірою. Ілюструють таку ситуацію даними «оперативного» реагування: 85% рішень за звертаннями і скаргами — на користь споживачів (усього за 11 місяців цього року прийняли близько 3,5 тисячі заявок).
Складність, очевидно, полягає в іншому. Невисока купівельна спроможнiсть населення робить придбання низькоякісних товарів (особливо — харчових, легкої промисловості і т.д.) широкою практикою. А це формує відповідну пропозицію. І тут вирішити проблему, наскільки б оперативним не було реагування держави, дуже складно. Зовсім не виключено, що масштабні пошуки захисту споживачів у Комітеті тільки «завалять» його проханнями і позовами. Посилення заходів, вжитих державою, також, що абсолютно зрозуміло, ні до чого хорошого не приведе: у гіршому випадку — неякісні взуття, житлокомпослуги, парфумерія тощо тільки зникнуть з ринку пропозиції. Але аж ніяк не з ринку попиту. Отже, з проблемами англійців українці зіткнуться явно не скоро.
