«Щит для журналістів — резонанс»
Ні приклеєний скотчем знак «TV» на бронежилетах або машинах, ні будь-які міждержавні конвенції не забезпечать журналістам захист у зоні воєнних конфліктів. Принаймні так вважає друг трагічно загиблого в Іраку телеоператора Тараса Процюка, спецкор телеканалу «Россия» (який раніше працював на НТВ) Ілля Канавін, що побував учора в редакції «Дня». На його думку, найсильніший на сьогодні захист для журналістів — це все- таки резонанс. І чим ефективніше проводитиметься внутрішньоцехова контрпропаганда, чим переконливіше журналісти говоритимуть про вбивства співробітників Червоного Хреста, представників дипломатичних місій, своїх колег, тим ефективнішим буде цей щит. Хоч, зазначає Ілля Канавін, тут є і дуже велика небезпека — «заговорити» проблему. Переступити цю межу — значить дискредитувати ідею. Якщо ідею буде дискредитовано, то тоді журналістів на війні не врятує вже взагалі ніщо, навіть їхній власний голос, вважає Ілля Канавін, який має чималий досвід роботи в зоні воєнних конфліктів (Чечня, 1994—1997 рр.; Абхазія, 2002).
За словами спецкора «России», любити роботу воєнного кореспондента неможливо і Тарас Процюк був готовий змінити цю роботу... У той же час не будь журналістів в Іраку — це була б зовсім інша війна. Чи варта інформація із зони воєнних дій хоч одного людського життя? Чому американський танкіст стріляв у готель «Палестина» і вбив журналіста? Який набір правил поведінки журналіста на війні? Відповіді Іллі Канавіна на ці та інші запитання читайте в одному з найближчих номерів «Дня».
