Шістнадцятий раунд

Вчора в Брюсселі почався черговий етап переговорів України з Європейським Союзом щодо створення зони вільної торгівлі. Українську делегацію очолює перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв.

Цього ж дня в Києві прем’єр-міністр Микола Азаров сказав журналістам, що попередні переговори з ЄС виявилися дуже конструктивними і наблизили Україну до підписання угоди про зону вільної торгівлі. За його словами, «погоджено 9/10 питань, які регулюють угоду про зону вільної торгівлі». Проте прем’єр уточнив, що дискусійні питання мають принципове значення для України, оскільки Євросоюз фактично не дає можливості українським аграріям вийти на європейський ринок, а також блокує надання послуг з автоперевезень. «Ми з таким асиметричним обмеженням доступу на ринки не погоджуємося, — підкреслив Азаров. — Наші товари і послуги не мають бути в резервації. Угода за будь-яку ціну Україні не потрібна. Ми усвідомлюємо, що зону вільної торгівлі з ЄС можна створити вже в поточному році, але для цього потрібний конструктивний діалог».

Визнаний лідер і найпотужніша держава ЄС — Німеччина — також розраховує, що угода про асоціацію України з Євросоюзом, включаючи розділ про вільну торгівлю, буде укладена цього року. Про це в інтерв’ю «Дню» (№37 від 2 березня) розповів віце-канцлер, міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле. Він вважає, що угода про асоціацію могла б дати українській економіці поштовх для зростання.

Раніше свою думку про перспективи приєднання України до зони вільної торгівлі з ЄС висловив посол Франції в Києві Жак Фор. За його словами, «ті квоти, які сьогодні критикуються як українськими офіційними органами, так і деякими ЗМІ, набагато перевищують об’єми експорту, що реалізовуються вашою країною останніми роками». Він звинуватив український агробізнес у блокуванні переговорів з ЄС «в збиток іншим сферам та іншим секторам економіки».

Позиція Франції — одного з найбільших виробників сільськогосподарської продукції Євросоюзу — цілком зрозуміла. Вона захищає власного виробника. Чи потрібно Україні дотримуватися в цьому питанні настільки жорсткої позиції, викладеної Миколою Азаровим?

На це питання «Дню» відповідав генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа. На його думку, позиція Європейського Союзу зрозуміла і досить чітка. Її, говорить експерт, можна поважати. Та суть розбіжностей, на його думку, полягає в тому, що «українську сільгосппродукцію на європейському ринку не хочуть бачити і майже прямим текстом про це говорять». «Вони відчувають з боку України сильну конкуренцію, — вважає Лапа. — Південну Корею вони допустили до свого ринку, а Україну не пускають. Якщо говорити про окремі види продукції, то деякі квоти виглядають просто смішно: на томатну пасту — тисяча тонн, на свинину, яловичину і на м’ясо птиці — від 6 тисяч до 15 тисяч тонн. Якщо порівняти з об’ємами європейського ринку, то це менше 1 % — 0,1 %, 0,2 %. Більше вони дати Україні не готові». Лапа підкреслює, що в цьому немає для України якоїсь несподіванки: Європейський Союз завжди дуже потужно підтримував свого фермера і дуже пильно захищав внутрішній ринок. Експерт відзначає: «Питання в тому, чи дійсно йдеться про зону вільної торгівлі, й ми прагнемо організувати вільну торгівлю, або ми говоримо про цю зону в лапках, і тоді може бути поставлений красивий підпис, але вільного доступу на європейський ринок українська продукція так і не матиме». На його думку, дуже важливо, «аби наші учасники переговорів не піддалися політичному тиску і методично відстоювали інтереси української сторони, оскільки Європейський Союз вважає: якщо вони дали квоту в одну тисячу тонн, то вони вже свій ринок лібералізували. А ми то знижуємо ставку імпортного мита і не встановлюємо жодної квоти — везіть сюди скільки хочете, або взагалі робимо нульову ставку мита. Українська економіка і без того слабка, а тут ще нерівні умови конкуренції».

Експерт нагадує про нерівні умови в державній підтримці сільгоспвиробника, яка «в Європі на порядок вище»; про експортні субсидії, які європейці не хочуть ліквідовувати. Таких питань, наполягає Лапа, дуже і дуже багато. «Україна хотіла б, аби це була вільна торгівля, а не рух в один бік, — підсумовує експерт, — сюди вільно, а туди — за дозволами, квотами, ліцензіями. Там така стіна, що не проб’єш». Підписати цю угоду можна було і торік, якщо здати позиції, говорить Лапа і перераховує українські пріоритети: «Це доступ до європейського ринку, і якщо не вільний, то хоча б за квотою, яка задовольняє українську сторону. Це — збереження Україною експортного мита як одного з небагатьох інструментів, які ми відстояли при вступі в СОТ. Це — лібералізація системи вхідних цін, що діють в Європі на ринку плодоовочевої продукції».