«Школа Станковича»

Майже щодня в Малому залі академії відбуваються концерти, і відвідати їх можуть усі охочі. Студенти-інструменталісти виконують музику класиків, сучасників, а також своїх товаришів із навчання — студентів композиторського факультету. Відомий композитор Євгеній Станкович сам виріс у цих стінах, навчався в легендарного Бориса Лятошинського. У НМАУ Євгеній Федорович уже багато років завідує кафедрою композиції.

На концерті класу Станковича свої твори представили Ганна Аркушина (I курс), Ганна Гусєва (III курс), Андрій Мерхель та Маріанна Голубенко (IV курс), Ганна Кузіна, Дмитро Лінник та Асматі Чибалашвілі (аспіранти). Всі вони ще учні, але вже молоді композитори.

По суті, вся програма стала для публіки відкриттями: п’єси Ганни Аркушиної, у тому числі «Пошук відображення. 1. У дзеркалі. 2. У воді. 3. В очах» (партія фортепіано — Дарина Дадикіна); «кінематографічна» соната-фантазія для фортепіано Ганни Гусєвої у виконанні автора, і її ж схвильований «Гротеск» та ніжна «Елегія». Ідеальним союзом двох інструментів стала «Фантазія для скрипки і фортепіано» Дмитра Лінника зі згасаючим голосом скрипки у фіналі.

Андрій Мерхель своїми п’єсами «Циклотимія» і «(Де)конструкція I» викликав у залі пожвавлення, легку ейфорію публіки. Ймовірно, тим, що зумів вкласти в музичну тканину чимало життя і стільки ж гумору. Немало цьому сприяли скрипаль Дмитро Демидов, віолончеліст Золтан Алмаші, піаніст Денис Яворський і молода співачка з чарівним голосом Світлана Москаленко.

Триптих Маріанни Голубенко виявився неймовірно насиченим музичними образами. А скрипалі Андрій Павлов і Дмитро Данов, Марта Дейчаковська (альт), Золтан Алмаші (віолончель) і Євгенія Шимко (фортепіано) мало сказати, що грали добре — блискуче провели свої партії.

Дуже сподобалося слухачам виконання сонета Шекспіра «Як зберегти дихання троянди пурпурової», що був представлений солістом Національної опери України Тарасом Штондою (бас) і під акомпанемент автора Ганни Кузіної (фортепіано). У фіналі вечора прозвучав твір Асматі Чибалашвілі «Я більше, ніж одна» для меццо-сопрано, флейти та фортепіано на слова Лесі Тішковської — красивий і трохи сумний.

Цікаво було спостерігати, як молоді композитори самі виконують свої твори (багато хто з них здобув першу освіту музиканта), сідають перегортати ноти один одному, уважно слухають і щиро аплодують творам своїх товаришів. Творча співдружність відчувалася в самій атмосфері вечора.

— Студенти мене порадували, всі вони молодці, — сказав «Дню» після концерту Євгеній СТАНКОВИЧ. — Кожен із них — блискучий музикант із дуже хорошою теоретичною базою, багато — лауреати різних конкурсів. Усім бажаю успіху, а також витримати життєвий і творчий марафон, бо попереду на них чекає нелегка робота композитора академічної музики. Навіщо потрібна консерваторна освіта? Аби знати основи, на яких всі ми зростаємо, знати способи вираження звуками. А композиції навчити не можна, можна навчити погляду на світ.

Підійшли студенти, зав’язалася загальна розмова, один із молодих композиторів подякував майстру від імені всього класу і додав:

— «Школа Станковича» учить студентів погляду на світ, педагог передає учням найважливіше, що залишається з людиною на все життя, — традиції та основи... А дивлячись на цих молодих людей, слухаючи їхні твори, розумієш, що українська музика ще не раз дивуватиме слухачів.