Скалозуби з Київради
Майже два століття тому Олександр Грибоєдов у знаменитій комедії «Лихо з розуму» вивів образ полковника Скалозуба, мрією якого було зібрати і спалити всі книжки.
Тінь цього ненависника друкованого слова майорить сьогодні над Київською міською радою, депутати якої вирішили в наступному році припинити видавати комунальні газети «Вечірній Київ», «Українська столиця», «Хрещатик».
Причина? Непрофесіоналізм, некомпетентність, на думку депутатів, керівників цих ЗМІ, низький рівень видань.
Все це має місце. Але хто ж винен у нинішньому жалюгідному стані газет, які багато років займали свою нішу в інформаційному полі столиці, згуртували навколо себе власну читацьку аудиторію?
Саме цей склад Київради в останні дні вересня 2006 року звільнив з посад тодішніх головних редакторів цих видань, бо їх, бачте, призначив попередній депутатський корпус. Помпезно було обіцяно провести конкурс на заміщення цих посад, створити комісію, яка розгляне подані претендентами програми. Все це залишилося словесами. Не Київрада, а оточення пана Черновецького призначало виконуючими обов’язки головних редакторів, бухгалтерів, рекламістів. У «Вечірньому Києві», скажімо, їх змінилося шість — кожен керував творчим колективом як йому заманеться.
Призначення саме адміністрацією, а не радою керівників ЗМІ, змушувало цих редакторів перетворювати свої газети у «бойові листки» пана Черновецького, а журналістів — виконувати обов’язки піарщиків київського мера. Погляньте на бігборди, де красується Леонід Черновецький і розміщена інформація, скільки, скажімо, коштує в областях хліб чи проїзд у метро, а скільки в Києві. Це ж звичайнісінька реклама пана мера, але внизу кожного щита підпис: «Українська столиця». Ось на що витрачаються сили журналістів цього видання!
Депутати розраховують, що в Києві багато інших газет, які можуть розказати про їхню діяльність. Можуть. Дадуть інформацію про скандали у депутатському корпусі, повідомлять про рішення КМДА, що зачіпають життєво важливі інтереси киян. Але вести діалог зі своїми виборцями зі сторінок всеукраїнських ЗМІ столичні чиновники не зможуть — не той формат.
Позбавляючи в такий брутальний спосіб практично після завершення передплати комунальні газети перспективи, чи подумали депутати, як зреагують на таке рішення ті, хто за них голосував? Чи вони вирішили, що вже більше ніяких виборів не буде і вони вмостилися у своїх кріслах довічно?
Позиція Національної спілки журналістів незмінна — органи виконавчої влади і місцевого самоврядування не можуть бути засновниками засобів масової інформації. Але реформувати комунальні ЗМІ необхідно в інтересах інформаційного простору, поважаючи інтереси їхніх читачів і журналістських колективів.
Сподіваюся, що депутати Київради знайдуть справедливе вирішення проблеми.
