«Складно сказати, добре це чи погано»

В архітектурному бюро Олега Дроздова, харківського архітектора, за проектом якого у столиці торік відкрили Театр на Подолі, днями розповіли, що цей проект номіновано на премію імені Міса ван дер Рое 2019 (European Union Prize for Contemporary Architecture — Mies van der Rohe Award 2019). Щоправда, на офіційному сайті премії поки нема новин з цього приводу. Так само незрозуміло, як театр потрапив у список номінантів.

Та якщо проаналізувати, які саме проекти потрапляють у топ-лист премії, названої на честь німецько-американського архітектора Людвіга Міса ван дер Рое, то київський театр на Подолі цілком вписується у цей контекст. Журі премії шукає щось контраверсійне, інноваційне, надсучасне, тобто усе те, що дає архітектору можливість проявити нестандартне мислення. Премію присуджують раз на два роки. Тож імена переможців дізнаємося аж у травні 2019 року.

Якщо врахувати умови, за яких з’явився цей театр на Андріївському узвозі, то чимала частина суспільства не розуміє, за що він може отримати європейську нагороду. Нарікали на форму, колір, висоту та високу вартість будівлі, руйнування стилістики узвозу та крадіжку авторського права. Адже ще 20 років тому право на створення театрального об’єкту отримав архітектор Віталій Юдін.

«У сфері архітектури аналог Нобелівської премії — це Прітцкерівська премія, де призера визначають не за один об’єкт, а за творчий шлях. Щодо премії Міса ван дер Рое, я вперше про це почув, — коментує архітектор Олег ГРЕЧУХ. — Це був доволі прогресивний архітектор, який випереджав свій час. У його роботах були скляні стіни, цілі шматки мармуру чи граніту, тобто це концептуальна архітектура. Дивує, що на цю премію подається лише об’єкт. Якби Міс ван дер Рое будував щось на узвозі, думаю, це було б ще більш контраверсійно, ніж те, що збудував Дроздов. Саме ім’я архітектора говорить про те, що номінують речі контраверсійні. Мова про інший світогляд. Україна ще й не готова до світового контексту архітектури. Щодо номінації Театру на Подолі, складно сказати, добре це чи погано. Можливо, це такий піар-хід. Не можу сказати, що я абсолютно проти цього об’єкту. Я навіть відвідав спеціально цей театр. Квитки купити дуже важко, зал переповнений. Звісно, можна критикувати цей театр, бо порушено авторське право, а мільйони доларів багато років викидалися на вітер, доки все це перебудовувалося та зносилося».