«Скло Бокотея»
Сьогодні ректорові Львівської академії мистецтв, дійсному члену Академії мистецтв України — 75!Із ім’ям Андрія Андрійовича Бокотея — ректора Львівської академії мистецтв, професора, дійсного члена Академії мистецтв України, Шевченківського лауреата пов’язаний розвиток сучасного світового руху в художньому склі — так званого studio glass movement. Уже три десятиліття роботи видатного львівського майстра гутного скла є бажаними гостями в Парижі, Нансі, (Франція), Льєжі (Бельгія), Утрехті (Нідерланди), Ставангері (Норвегія), Санкт-Петербурзі, Кракові, Будапешті тощо. А це є свідченням того, що словосполучення «скло Бокотея» стало означенням мистецького явища найвищого ґатунку та, безумовно, своєрідним фірмовим знаком львівської гутної школи. Особливою ж заслугою пана Бокотея є організація міжнародних симпозіумів гутного скла, перший із яких відбувся 1989 року.
Андрій Бокотей народився 21 березня 1938 року в с. Брід, що на Закарпатті. Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва — відділ художньої кераміки. Нині — член Національної спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України, професор, ректор Львівської академії мистецтв, дійсний член Академії мистецтв України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, народний художник України. У послужному списку митця величезна кількість міжнародних виставок, серед яких багато персональних. Беззаперечна заслуга Андрія Андрійовича — ініціювання та проведення міжнародних симпозіумів скла, а також заснування у Львові єдиного в Європі Музею скла.
— Моє кредо — творчість в усьому, що люблю, — говорить ювіляр. — Не притримуюсь якогось одного офіційного стилю. Визнаю авторський стиль у мистецтві. У художньому склі сповідую його природні й технологічні властивості, які часто підказують мені конкретний творчий хід.
Роман ЯЦІВ, професор, історик мистецтва, проректор Львівської національної академії мистецтв:
— Ювіляр Андрій Бокотей є однією з найцікавіших творчих індивідуальностей сучасності — не тільки в масштабі національного українського мистецтва, а й ширше, оскільки його концепція творчості має ширший характер. Це пов’язано з тим, що саме формування Андрія Бокотея вибудовувалося в дуже специфічних обставинах — у нього були дуже добрі батьки та добрі наставники. Батько його був священиком і надавав великого значення духовному розвиткові й естетичному вихованню. Родина була дуже ерудована. Андрій у дитинстві захоплювався музикою й навіть частково пов’язував з нею свою життєву перспективу. Оце частково й вплинуло на концепцію його творчості, асоціативне мислення, здатність формувати сучасний образ — не конкретизованого, звуженого, локального тематичного характеру, а космічного. Я, вивчаючи феномен Андрія Бокотея через його творчість, збагнув такі моменти, що для нього підставовим було розуміння школи — але не як закритої системи знань, а як відкритого спілкування зі всім світом. Свобода стала визначальним творчим кредо для Андрія Бокотея. Його здатність реагувати на якусь новацію, його потреба йти глибше в самі мотивації творчості, досягати результатів такої унікальності в творенні певного художнього образу й розкриття своєї емоційної та філософічної ідентичності, може не так артикулюючи свою національну прикмету, а акцентуючи на екзистенційні моменти, які йшли з нутра. Це — той шлях, яким ішов і Олександр Архипенко у ХХ столітті, — він не декларував національної форми, але вся його культура промовляла саме глибиною смислів, які вкладав автор, і тих емоцій, які переживав автор, творячи той чи інший естетичний продукт. І тому те, що створив і створює Бокотей, — це цілеспрямована, розвинута в часі та просторі творча програма, в якій поєдналися й локальні прикмети мистецтва, й те, що ми називаємо традицією в доброму консервативному сенсі, але обов’язково й те, що називається сучасним контекстом. Для Андрія Бокотея сучасність є вкрай важливою спонукою для творчості. Він небагатослівний, він не дуже плодовитий у кількісному плані, але в плані якісному його твори запам’ятовуються, стають подією для широкої громадськості не лише в Україні, а й за її межами. Він невичерпний у своїй фантазії, надзвичайно тонко та чуйно реагує на час, здатен привносити дуже багато новацій у художнє скло...